У неділю, 2 квітня, Папа Франциск відвідав італійські міста Карпі та Мірандолу, які постраждали від землетрусу в травні 2012 року, що забрав життя тридцяти жертв і спричинив значні руйнування.
У Карпі Папа відправив недільну Службу Божу на площі перед собором.
Визначитися, на якому боці стоїмо: на стороні гробу чи ні стороні Ісуса? Із таким закликом до вірних Папа Франциск звернувся у проповіді, коментуючи євангельську розповідь про воскресіння Лазаря – «останній з чудесних знаків, які Ісус здійснив перед Своєю Пасхою, стоячи при гробі Свого друга».
«Там здається, що все скінчилося: гріб закритий великим каменем, довкола – лише плач і відчай. Навіть Ісус потрясений драматичним таїнством втрати дорогої особи: “Він глибоко зворушився” і “відчув жалощі”, “заплакав” та пішов до гробу, як каже Євангелія, “знову жалощі відчувши у собі”. Таким є Боже серце: далеке від зла але близьке до страждаючого; Він не робить так, щоб зло зникло магічним способом, але спів-чуває в стражданні, бере Його на Себе та перемінює його», – сказав Святіший Отець, зауваживши:
«Бачимо, однак, що серед загального відчаю задля смерті Лазаря Ісус не піддається зневірі. Хоч і Сам страждає, Він закликає, щоб віра була стійкою, не закривається у плачі, але, зворушений, вирушає до гробу. Не дає почуттєвій атмосфері зневіри, що оточує Його, запанувати над Собою, але молиться з довір’ям, промовляючи: “Отче, дякую Тобі”. Таким чином, серед таємниці страждання, перед обличчям якої думки й поступ розбиваються, як комахи на лобовому склі, Ісус показує нам приклад того, як слід поводитися: Він не втікає від страждання, яке є частиною цього життя, але не дозволяє, щоб Його полонив песимізм».
За словами проповідника, перед згаданим гробом відбулася зустріч-сутичка. З одного боку бачимо «великий відчай», пронизаний «тривогою з огляду на смерть», адже «наша душа, створена для життя, страждає, відчуваючи, що її спрага вічного добра пригноблена давнім і безпросвітним злом». Але з другого боку є «надія, яка перемагає смерть і зло», а її ім’я – «Ісус», Який не приносить трохи полегшення, але проголошує: «Я – воскресіння і життя, хто вірує в мене, той навіть і померши, житиме».
«Дорогі брати й сестри, також і ми заохочені визначитися, по якому боці стати. Можна стати на стороні гробу або Ісуса. Дехто закривається у смуткові, а є такі, що відкриваються на надію. Дехто залишається у пастці під завалами життя, а інші, як ви, з Божою допомогою підводяться та терпеливо відбудовують надію», – сказав Папа, додаючи: «Перед обличчями великих життєвих “чому” маємо дві дороги: стояти, меланхолійно споглядаючи на гроби вчорашнього та сьогоднішнього дня, або дозволити Ісусові підійти до наших гробів».
Як зауважив Святіший Отець, кожен з нас має «якісь маленькі гробниці, певну дещо завмерлу частину свого серця». Їх слід визначити й запросити туди Ісуса, не піддаючись спокусі «залишитися самотніми й зневіреними, плачучи над тим, що діється», не піддаючись беззмістовній логіці страху. Адже Ісус, як і до Лазаря, до кожного з нас взиває: «Вийди з гробу!», тобто, «вийди із застою безнадійного смутку; розв’яжи пов’язки страху, які заважають ходити, бинти безпорадності та неспокою, що блокують, і повторюй, що Бог розплутує вузли».
«Наслідуючи Ісуса, навчімося, – закликав проповідник, – не зав’язувати своє життя навколо проблем, які нас оповивають, бо вони завжди будуть, коли розв’яжемо одну, відразу прийде інша. Але ми можемо віднайти нову стабільність, а цією стабільністю є Ісус, Який є воскресінням і життям: з Ним до серця поселяється радість, відроджується надія, біль перемінюється в мир, страх – у довіру, випробування – у жертву любові. І якщо тягарів не бракуватиме, завжди залишатиметься Його рука, що підводить, Його слово, що підбадьорює та каже: Вийди назовні! Прийди до мене!».
Прикладом мужності для всього людства назвав мешканців дієцезії Карпі Папа Франциск, зустрічаючись у неділю, 2 квітня 2017 р., на площі перед кафедральним собором у м. Мірандолі, з постраждалими від землетрусу. Він прибув сюди, щоб підтвердити любов Церкви та свою особисту близькість з постраждалими, згадуючи про візит свого попередника Бенедикта XVI, що відбувся кілька тижнів після трагедії.
Святіший Отець говорив про рани, завдані стихією будівлям та місцевій економічній діяльності, храмам та пам’ятникам, наголошуючи, насамперед, на «внутрішніх ранах», яких зазнали ті, хто втратив своїх найдорожчих чи бачив, як розпадалися труди всього його життя. У цьому контексті він вказав на «євангельський дух», з яким місцевий люд ставив чоло наслідкам трагедії, «приймаючи під час болючих подій таємничу присутність Небесного Отця, Який ніколи не перестає любити навіть серед найсуворіших випробувань». І хоч рани загоїлися, залишаються шрами…
«Шрами залишаються на все життя, і дивлячись на них, ви не втрачаєте мужність зростати самим і ростити своїх дітей в цій гідності й стійкості, в цьому дусі надії, у відважності, яку ви проявили в період ран», – сказав Папа, побажавши, щоб ніколи не применшувався талант працьовитості місцевих людей та не впадати у знеохочення з огляду на труднощі, яких ще чимало залишилося.
«У справі відбудови вже багато зроблено, але сьогодні більше, ніж будь-коли, важливим є рішуча участь у відновленні історичних центрів: вони є місцями історичної пам’яті та простором, незамінним для суспільного та церковного життя. Я впевнений, що не забракне доброї волі з боку всіх залучених діячів, аби забезпечити швидке завершення цих необхідних для спільного добра робіт»
Перед тим, як промовити до людей, зібраних на площі, Папа увійшов до катедри, яка всередині заставлена риштуванням та поклав на престолі квіти на пам’ять про загиблих під час землетрусу. А звертаючись до мешканців міста, він наголосив: «Тут, перед вашою катедрою, підношу разом з вами щиру молитву до Господа за жертви землетрусу, за їхніх родичів та всіх тих, які ще досі живуть в ситуації непевності. І дякую вам. Дякую за приклад, який ви дали всьому людству, приклад мужності, приклад гідного поступу вперед».
Завершивши своє слово, Святіший Отець зійшов з помосту та особисто привітався з багатьма учасниками зустрічі, які не приховували свого зворушення. При цій нагоді місцевий єпископ Франческо Кавіна під щирі оплески присутніх оголосив, що цими днями дієцезія отримала всі необхідні дозвільні документи, аби вже до літа розпочати реставраційні роботи в кафедральному соборі, які включатимуть антисейсмічні покращення.
Відразу після цієї зустрічі Папа від’їхав на територію перед парафіяльним храмом святого Джакомо Ронколе, де відбувся заключний акт його візиту: покладення квітів перед пам’ятним знаком, спорудженим на честь жертв землетрусу.
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
