Декілька тижнів тому диякон Віталій Осмоловський SJ, який зараз вивчає пасторальне богослов’я в Каліфорнії, взяв участь у національних змаганнях США із дзюдо, що відбулося в Солт-Лейк-Сіті, й здобув друге місце.
Українські єзуїти вирішили зробити з ним інтерв’ю, розпитати про його хобі і як йому вдається бути монахом-єзуїтом та водночас мати «чорний пояс».
— Як і коли Ви почали займатися дзюдо?
— Як і більшість моїх однолітків, тобто в школі. Багато тренерів з різних секцій на той час приходили й запрошували на тренування у свої гуртки та клуби (бокс, велоспорт, дзюдо, атлетика). Після перших двох занять мої друзі перехотіли тренуватись, а я залишився. З часом я також мав перерви в тренуваннях, але останні десять років тренуюся без перерв.
— Займатися спортом стало модним, як ніколи. Серед молоді та старшого покоління помітне велике зацікавлення активним способом життя. Сьогодні можна прослідкувати багато флеш-мобів, у яких беруть участь також і священики; але не часто зустрінеш духовну особу, яка займається дзюдо й навіть має чорний пояс! Якою є реакція людей, коли вони дізнаються, що Ви займаєтесь цим видом спорту?
— Погоджуюся, останнім часом спостерігається мода на активний спосіб життя, здорове якісне харчування тощо. Святе Письмо також багато про це говорить. Флеш-моби — це файна річ, але вони характерні тим, що ця активність і пропагування закінчуються разом із самим флеш-мобом.
Реакція людей різноманітна, переважно дуже позитивна, радісна, багато гумору буває. Пам’ятаю ситуацію під час тренування, коли один з моїх партнерів дізнався, що я монах-єзуїт. Після цього кожен кидок супроводжувався фразою «Простіть, отче!»
Була також і негативна реакція. Але це в основному в Польщі так реагували. Мовляв, духовна особа — і «морду б’є людям, а ще й якусь езотеричну східну духовність тренує»…
Також багато людей просять про розмову, сповідь, особливо під час спільних подорожей на змагання, або про благословіння перед боями. На моїй формі написано «Jesuits» з символікою єзуїтів.
— Дзюдо — це не лише черговий вид спорту, це також ціла східна філософія та світосприйняття. Як Вам вдається поєднати монаше покликання в Товаристві Ісуса, тобто християнську духовність, і східну духовність, що також присутня в дзюдо?
— Поєднання «духовностей» завжди провокує певні питання. На мою думку, якщо хтось уже має свою духовність, то поєднання, чи радше «співпраця» з іншими, тільки збагачує. Кожна духовність має багато спільного з іншою. Це як людина, відкрита на діалог, співпрацю, ділення, служіння тощо.
— Єзуїтська формація відзначається тим, що триває багато років, протягом яких єзуїт проходить багато ступенів формації, навчання та молитви. Чи можна побачити якісь спільні елементи між нею та формацією в дзюдо?
— Спільних елементів дуже багато. Дзюдо зберігає вікові традиції і є спадкоємцем самурайського кодексу честі, виховує не тільки фізичну силу, а й розум, благородство, чесність. Сама назва «дзюдо» означає «м’який шлях», або «гнучкий шлях»; це мистецтво самовдосконалення. Кожен борець — досвідчений і початківець — повинен бути мужнім, наполегливим, скромним і, водночас, шанобливим до інших людей.
Взагалі майже вся східня духовність концентрується на понятті Шляху… Ісус каже: «Я є Дорога Правда і Життя” (Йн 14, 6).
Також особисто для себе знаходжу дуже корисні та спільні з цим шляхом елементи ігнатіянської молитви — медитації та контемпляції (роздумів і споглядання). Тобто як це діє в моєму житті, як я це переживаю свідомо. Потім — як найкраще опрацювати за допомогою уяви, відчуттів свій виступ на змаганнях.
— Що б Ви порадили тим, хто хотів би почати займатися якимось спортом?
— Для тих хто хоче почати займатися спортом, на сам початок добре було би знати мету. Тобто «чому я хочу це робити, що це мені дає, яка моя радість у цьому», навіть «як я можу служити цим людям, чи просто роблю це для свого задоволення?» Якщо ти знаєш мету — на мою думку, пізніше це може бути хорошою мотивацією в моменти знеохочення. Яких є дуже багато!
Віталій Осмоловський народився 1980 р. у Житомирі. Після здобуття юридичної освіти в Україні вивчав політологію у Варшаві. Працював сім років у неурядових організаціях. 2007 року вступив до Товариства Ісуса. Філософію вивчав у Падуї (Італія), а богослов’я — в Найробі (Кенія), де заодно став віце-чемпіоном Кенії з дзюдо. Працював у Єзуїтській службі біженців у Львові. Зараз перебуває на навчанні у Берклі (Каліфорнія, США). Професійно тренує дзюдо.
За матеріалами: Єзуїти в Україні
фінансово.
Щиро дякуємо!
