Питання: Де проходить межа між правом на оборону та превентивною війною? Якщо від якоїсь країни виходить реальна загроза, наприклад, від атомної бомби, а світовій дипломатії нічого не вдається зробити, то чи допустимо військове втручання? У даному випадку мова йде про право на оборону чи все ж про превентивну війну?
Відповідь: Спробуємо розібратися в цьому непростому і злободенному питанні, приводячи деякі фрагменти зі статті авторитетного журналу італійських єзуїтів: «La Civilta 'Cattolica». Як ми пам'ятаємо, на початку 2003 року війна США і союзників проти Іраку була обґрунтована як «превентивна». Ще до її початку, 18 січня, – в розпал суспільної полеміки, – «La Civilta 'Cattolica» опублікувала редакційну статтю під назвою «Ні превентивній війні». Наведемо з неї деякі фрагменти, які найбільш ясно відображають позицію Католицької Церкви і її Вчительського Уряду з цього питання.
«Як вказує саме визначення, превентивна війна – це війна з метою запобігання шкоди, яку одна держава могла б завдати іншій державі чи кільком державам, – шляхом позбавлення її такої здатності і можливості. Тому превентивна війна передбачає, що одна держава збирається завдати серйозної шкоди як життю і здоров'ю людей, так і життєвим інтересам іншої держави чи декількох держав. І мова йде не просто про словесні погрози, а про конкретні дії, які проводяться з метою підготовки необхідних засобів для нанесення серйозного збитку іншим. Таким чином, превентивна війна виглядає як напад, але насправді це війна оборонна: в тому сенсі, що своєчасний напад на ворожу державу захищає від майбутнього нападу, позбавляючи противника такої можливості. Будучи нападом оборонним, превентивна війна представляється не тільки політично необхідною, але й морально дозволеною, оскільки вона виражає право і обов'язок захисту».
Читаємо далі: «Міжнародне право, виражене в Хартії Організації Об'єднаних Націй, не передбачає, а, навпаки, виключає превентивну війну. Використання військової сили допускається тільки в разі законної оборони: це відбувається, коли якась держава чи група держав нападає на іншу державу. Але мова повинна йти про напад, який вже має місце, або ж, – згідно деяких юристів, – щонайменше неминучий. Так було, судячи з усього, з Державою Ізраїль у 1967 році, коли перед обличчям загальної мобілізації прилеглих арабських країн, які загрожували його виживанню, він напав на них першим. У випадку ж з Іраком немає ні військового нападу на США, ні неминучої загрози військового нападу на них. Навпаки, слід стверджувати, що Ірак став об'єктом повітряних атак з боку американців і британців ».
Візьмемо інший приклад – Іран. Якщо Іран володіє ядерною зброєю, то він являє собою тяжку загрозу для інших держав. Деякі вважають, що така загроза може бути передумовою для превентивної війни – з метою знищення зброї масового ураження.
Звернімося знову до журналу «La Civilta 'Cattolica»: «Подібні міркування надзвичайно небезпечні, оскільки вони відкривають шлях нескінченним війнам: адже розповсюдження зброї масового ураження, атомної зброї, яким забезпечують себе багато країн, в тому числі бідні, – на жаль, посилюючи свою убогість , голод і недорозвинення, – поширення ядерної зброї представляє постійну військову загрозу для інших країн. Якщо кожна країна, що відчуває себе під загрозою, першою здійснить військовий напад на іншу державу з превентивною метою, то на всій планеті вибухнули б нескінченні війни, оскільки є безліч країн, що серйозно протистоять одна одній через територіальні питання».
12 вересня 2002 тодішній президент Єпископської конференції США монс. Вілтон Грегорі звернувся з листом до президента Буша від імені американських єпископів. У листі йдеться: «Грунтуючись на відомих нам фактах, ми прийшли до висновку, що використання сили в односторонньому і превентивному порядку проти Іраку в цей момент не є виправданим. Ми побоюємося, що використання сили в даних обставинах не відповідає умовам і традиційним критеріям «праведної війни», таким як наявність повноважень, ймовірність успіху, співмірність і недоторканність мирного населення ».
З одного боку, ми переконані, що тероризм можна перемогти не війною, але іншими засобами, тобто використанням розуму і дипломатії. З іншого боку, потрібно пам'ятати про те, що сказав блаженний Іван Павло II: подібних катастроф для людства можна уникнути тільки молитвою й постом.
На питання читачів відповідає російська служба Радіо Ватикан
Інші «складні питання»:
Де проходить межа між правом на оборону та превентивною війною?
Чи буде дійсною Сповідь, якщо почуття каяття «охололо»?
Чи припустимий аборт у випадку аненцефалії?
Чи можна християнинові дотримуватися кашрут?
Чому Церква скасувала заборону відспівувати самогубців?
Чи потрібно прощати тих, хто не просить прощення?
Як перемогти страх «поганої Сповіді»?
Як відрізнити одкровення Бога від диявольських навіювань?
Чи можуть помисли бути таким же гріхом, як і дії?
Навіщо сповідатися з гріхів священикові?
В яких джерелах йдеться про мучеництво апостола Петра в Римі?
Вона – католичка, він – розлучений православний. Чи можливий шлюб?
Звідки взялася дружина у сина Адама і Єви?
Протестанти і апостольське спадкоємство
Хто встановлює день нашої смерті?
Чи може диявол вселитися одночасно в кількох людей?
Чи можна контактувати з померлими родичами?
Чи можна причащатися без попередньої Сповіді?
Чи можна сповідатися у різних священиків?
Чи нормально для християнина боятися смерті?
Чи правда, що Адам прожив 930 років?
Чи правда, що євреї досі очікують прихід Месії?
Чи суперечить християнству психоаналіз Фройда?
Чому важко потрапити відразу в Рай?
Чому Церква за аборт відлучає, а за вбивство – ні?
Що значить – хула на Святого Духа не проститься?
Що означає відлучення від Церкви?
Що сказати людині, яка думає про самогубство?
Як Бог може бути єдиним і в той же час Трійцею?
Як прийняти Таїнство Хрещення у дорослому віці?
Яка різниця між святими і блаженними, між Отцями Церкви і Вчителями Церкви?
Які обов'язки накладає Таїнство Шлюбу, і чи може їх невиконання стати виправданням для розлучення?
Якщо Бог знає все, то навіщо Він створює людей, які підуть в пекло?
фінансово.
Щиро дякуємо!
