Є країни, в які Ісус «не має права прийти», а за святкування Його народин люди зазнають переслідувань і можуть потрапити до в’язниці, або й навіть втратити життя.
Ми всі знаємо, що Дитя Ісус, Мати Божа і св.Йосиф мусили противитися певній неохоті, яка набирала різноманітних форм, від зачинених дверей по криваві переслідування Ірода. Однак становище сучасних християн у різних часинах світу виглядає не легшим, навіть у період Божого Різдва.
З одного боку, маємо справу з комерціалізацією та зісвічченням Різдва у світі, що зветься «вільним». З іншого боку, однак, є і такі країни, де святкування Різдва заборонене офіційно, а порушення цієї заборони тягне за собою покарання аж до смертної кари включно.
Ось шість найвідразливіших прикладів.
-
Бруней
П’ять років ув’язнення — таке покарання має право накласти влада цієї маленької мусульманської держави на острові Борнео, якщо хтось скоїть «злочин» — святкуватиме Різдво Христове.
Султан абсолютної монархії Брунею, Хассанал Болкіах, визначив таке покарання для тих, хто буде «схоплений» на участі в яких завгодно формах різдвяних святкувань, навіть якби це було тільки висилання родичам або друзям листівок зі святковими побажаннями. У цій країні немусульмани мають право відзначати Різдво, але виключно всередині своїх спільнот і після отримання спеціального дозволу від влади.
Міністр з питань релігії заявив, що «антиріздвяні» засоби призначені запобігати «надмірним і відкритим святкуванням, які могли би зашкодити aqidah (вірі) мусульманської спільноти». У Брунеї з його 420 тисячами населення 65% — мусульмани.
У грудні 2015 року група імамів поширила серед мусульман застереження проти святкувань, «не пов’язаних з ісламом». Згідно з цим, «мусульмани, які долучаються до актів цієї релігії [християнства] або використовують релігійні символи, такі як хрест, запалені свічки, різдвяна ялинка, святкові вітання, декорації та звуки, рівнозначні з пошаною до цієї релігії, — суперечать ісламу (…) Дехто може вважати, що це зовсім неважлива річ, однак ми, як мусульмани, повинні уникати святкувань, пов’язаних з усіма іншими релігіями, аби не заплямувати нашої ісламської віри».
Попри ці засоби репресій, не забракло мешканців Брунею, які відкинули заборони у тій формі, в якій вони були нав’язані: на своїх сторінках у соцмережах вони поширили різдвяні образочки з використанням хештега #MyTreedom: це слово-каламбур, поєднання англомовного tree — дерево і freedom — свобода.
-
Сомалі
Незабаром після того, як султан Брунею проголосив заборону святкувати Різдво Христове, Сомалі вирішила слідувати «прикладу» і заявити документально, що як Різдво, так і святкування Нового року «загрожують мусульманській вірі». Відзначення обох цих свят, таким чином, заборонене у Сомалі — в країні, позначеній невимовним стражданням і знищеній десятиліттями інституціонального хаосу, громадянської війни, тероризму, голоду і бідності, що не вкладається ні в яке розуміння.
Шейх Мохаммед Хайров із міністерства у справах релігії заявив у грудні 2015 року, що «всі події, пов’язані (з цими святкуваннями), суперечать культурі ісламу». Зі свого боку, шейх Нур Баруд Гурхан із Вищої релігійної ради Сомалі застеріг від ризику терористичної атаки з боку фанатичної групи Аль Шабаб проти тих, хто святкує Різдво у цій країні. Справді, 2014 року, саме в день Різдва Христового, ця терористична організація, що панує над значною частиною території Сомалі, напала на офіс Африканського союзу в Могадіші, столиці цієї зруйнованої країни.
Сомалі живе за мусульманським календарем, що побудований на місячній системі, де рік не розпочинається 1 січня. Через переслідування в цій країні майже не залишилося християн. De facto, через війну там немає місця навіть для її власних громадян.
-
Таджикистан
2013 року ця країна в Середній Азії заборонила телевізійним каналам трансляцію російського різдвяного фільму. 2015 року настала черга на заборону різдвяних ялинок і вручення подарунків у школах.
Міністерство освіти Таджикистану, яке керується мусульманськими принципами, звеліло також усунути гірлянди, святкові застілля, обмін подарунками та збірки грошей, призначені для святкування нового року.
-
Саудівська Аравія
Ця країна керована згідно з однією з найбільш суворих та обмежених інтерпретацій ісламської доктрини, галуззю вахабітизму. Тому не дивує факт, що Різдво з цієї країни вигнали, а святкувати його дозволяється тільки немусульманам і закрито.
Це правда, що останні роки принесли певні ознаки відкритості з боку деяких представників саудівської монархії, однак цей процес стикається з широкою і сильно вкоріненою опозицією фундаменталістських секторів.
Що стосується Різдва, то прикладом конфлікту між початковими спробами відкритості й реакцією нетолерантності можуть бути події 2015 року. Тоді урядові шпиталі дозволили своїм неісламським працівникам святкувати у колективі Різдво Христове, однак саудівський клір у своїй рішучій відповіді на цей жест заявив, що жоден мусульманин не може вітати немусульман під час їхніх релігійних свят. Шейх Мохаммед Аль-Ораїфі зазначив: «Якщо вони святкують народження Сина Божого а ти їх привітаєш, це означає, що ти приймаєш їхню віру», яка, в інтерпретації вахабітів, єретична, оскільки поняття Трійці (Бога Отця, Сина і Святого Духа), у їхньому розумінні, означає певний тип політеїзму, суворо забороненого ісламським монотеїзмом.
Оскільки вплив ісламського фундаменталізму на саудівську щоденність дуже сильний, цей вид тиску від релігійних провідників погіршує і без того кепське становище нечисленних християн, переважно іноземців, що мешкають у цій країні.
-
Північна Корея
Від 1950-х років, тобто від примусового запровадження комунізму, всілякі прояви християнства у Північній Кореї заборонені. Організації, що займаються правами людини, кажуть, щоб близько 50-70 тисяч корейських християн перебувають в ув’язненні або трудових таборах тільки за практикування віри.
2016 року диктатор Кім Чен Ин зробив наступний крок у релігійних переслідуваннях: не тільки знову заборонив відзначати Різдво, але й повелів, щоб у ніч 24 грудня народ відзначав день народження його бабці Кім Чен Сук, войовничої комуністки, яка боролася проти японців. Вона стала дружиною першого диктатора Північної Кореї Кім Ір Сена. Вона народилась 1919 року в навечір’я Різдва. По смерті (1949) була визнана (і офіційно, майже примусово вшановувана) як «Свята Мати Революції».
-
Китай
У великих китайських містах чимало крамниць у грудні прикрашаються в різдвяні барви. З’являється багато «Санта-Клаусів», ялинок, лунають колядки. Чимало китайців-нехристиян сприймають це тільки як «тематичний сезон» у комерції; однак є й такі, хто вбачає в цьому «культурні загрози сучасності» поєднані з Заходом, а отже, «ворожі патріотичним цінностям». Попри те, що ці «цінності» силоміць нав’язані китайцям жорстокою двадцятирічною комуністичною революцією.
Китайські інтелектуали, найбільш наближені до влади, з великою увагою — якщо не з ворожістю — приглядаються до захоплення людей Різдвом. 2014 року китайська Академія соціальних наук видала книжку, в якій виокремлено чотири «найсерйозніші загрози», що з’явились у країні:
– демократичні ідеї, експортовані з Заходу;
– гегемонія західної культури;
– загальний доступ до інформації через інтернет;
– релігійна інфільтрація.
Дещо пізніше група з десяти китайських докторантів оприлюднила статтю, в якій аналізовано феномен, названий «безумством Різдва», а китайський народ закликають його відкинути. Згідно з авторами статті, «гарячка Різдва Христового» в Китаї показує «втрату душею примату китайської культури» та занепад «китайського культурного суб’єктивізму». Автори закликають своїх земляків до обережності щодо того, що вони називають «новим авансом християнізації» у своїй країні.
фінансово.
Щиро дякуємо!
