Виголошуючи повчання під час загальної аудієнції, Святіший Отець вказав на важливість усвідомлення Божої любові, що допомагає усвідомлювати себе Його боржниками і, таким чином, долати гордість і зарозумілість стосовно Бога та ближніх.
«Так само, як ми потребуємо хліба, ми потребуємо також і прощення», — цими словами під час загальної аудієнції в середу, 10 квітня 2019 р,. Святіший Отець розпочав чергову катехизу про молитву «Отче Наш». Він зосередив увагу, на проханні: «Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим» (Мт 6,12), пише Vatican News.
Гордість фарисея і покора митаря
За словами Святішого Отця, навіть якщо ми намагаємося ніколи не відступати від добра, то всі ми — діти Отця, якому всім зобов’язані. Найнебезпечніша вада християнського життя — це гордість. Горда людина вважає, ніби вона нічого не винна Богові, подібно до фарисея з євангельської притчі, який вважав, що вже досяг досконалості. «Люди, які вважають себе досконалими, завжди критикують інших», — зазначив Папа. Він вказав на протилежну поставу митаря, який, вважаючи себе грішником, покладається на Боже милосердя і «повертається до дому виправданий» (пор. Лк 18,14)
Вдячність допомагає уникати зарозумілості
«Є гріхи, які видно, та гріхи, яких не видно, тобто приховані гріхи», — зазначив Наступник святого Петра. Приховані гріхи непомітно вселяються в людське серце, і найбільшим із них є зарозумілість. Вона віддаляє нас від інших та від Бога, бо ми вважаємо, ніби своєю досконалістю подібні до Нього.
«Коли ми кажемо, що гріха не маємо, то ми самих себе обманюємо, і правди в нас немає» (1Йн 1,8). Цитуючи апостола Йоана, Святіший Отець наголосив, що всі ми маємо причину бити себе в груди, подібно до митаря. Ми всі — Божі боржники, які багато отримали: життя, родину, друзів, дивовижний сотворений світ. І у важкі хвилини, за словами Папи, потрібно згадувати про те, що життя — це благодать, це диво, яке Бог створив з нічого.
Дивлячись на Розп’яття, усвідомлювати Божу любов
Вселенський Архієрей зазначив, що ми боржники також і тому, що самі не здатні любити, а лише за допомогою Божої благодаті. «Ніхто з нас не сяє власним світлом», — наголосив він. Перші християнські богослови, описуючи таїнство Церкви, вживали вислів «таємниця місяця» (лат. mysterium lunae): місяць не випромінює власного світла, а тільки відбиває сонячне.
«Якщо ти здатний любити, — пояснив Папа, — то це тому, що хтось інший, який існує поза тобою, усміхнувся тобі, коли ти був дитиною, навчаючи тебе відповідати усмішкою. Якщо ти любиш, то це тому, що хтось, хто є поруч, пробудив тебе до любові, допомагаючи усвідомити, що в любові полягає сенс існування».
На завершення Папа Франциск наголосив: достатньо поглянути на Розп’яття, щоби зрозуміти, що Бог першим нас полюбив і що Його любов до нас незрівнянно більша від нашої.
фінансово.
Щиро дякуємо!
