Генрик Ґрохольський – нащадок давнього польського роду, який жив на Поділлі, розповів CREDO про історію своєю родини, про те, як жили українці з поляками, католики і православні на цих землях, та хто видавав перший часопис українською мовою на початку XX століття.
Ґрохольські жили на Вінниччині віддавна, але були змушені покинути рідну землю після Жовтневої революції. Родина залишила у спадок багато пам’яток архітектури, серед яких, зокрема, колишній домініканський костел у Вінниці, храми у Стрижавці, Вороновиці, Мурафі.
Дивіться відео польською мовою або читайте стислий переклад українською, що подається нижче:
– Я приїхав на Поділля з хором варшавської архікатедри, в якому співаю вже майже 30 років, і з промоцією книжки «Пісні, які співали Ґрохольські з П’ятничан і Стрижавки на Поділлі». Звідси можна почати історію моєї родини.
Ґрохольські проживали на Поділлі понад 300 років. Марцін Грохольський був ще за часів І Речі Посполитої останнім польським брацлавським воєводою і володів маєтками у Вінниці й околицях, а також в Червоному, Грицеві і Терешках на Волині. Після вибуху Жовтневої революції наша родина була змушена назавжди залишити ці землі. У Стрижавці ще народився мій дідусь, але змушений був виїхати з родиною і до сьогодні уся сім’я проживає на території Польщі. Попри те, що сім’я давно полишила ці землі, досі цей емоційний зв’язок дуже сильний. У наших родинних архівах збереглися багато документів, фотографії, які стараємося публікувати.
Те, що залишилося на Поділлі — це кілька будинків, частини палаців, а в Вороновиці — відновленний увесь палац, велика кількість святинь, наприклад православний собор у Вінниці, колишній костел домініканців, збудований на кошти Міхала Грохольського і його дружини. У Мурафі — католицький храм збудований Йоахімом Потоцьким і його дружиною з Ґрохольських. Там досі можна побачити наш герб Сирокомля. У Вороновиці є храм св. Михаїла також профінансований Ґрохольськими, в Стрижавці — храм збудований Ґрохольськими і повернений до життя місцевими католиками.
Коли йдеться про контакти обох народів, то мої рідні були поляками, але завжди мали гарні стосунки з українцями, які тут проживали. Протягом багатьох років вони старалися вести громадську діяльність не тільки на користь поляків чи католиків, але також будували за свої кошти православні церкви, оплачували певного роду наукові стипендії. Наприклад, один із відомих українських художників ХІХ ст. Ян Засідатель отримав освіту завдяки фінансуванню мого прадіда Тадеуша Ґрохольського, тепер його роботи знаходяться в художньому музеї Вінниці.
Дуже радію тому, що ці зв’язки підтримуються. Півроку тому я сам почав вивчати українську мову, щоб на цих землях якось висловлюватися і таким чином показувати, наскільки важливі для мене ці історичні зв’язки, які намагаємося якось переносити в сьогодення. Мої пращури вільно розмовляти українською. Мій прадід Здіслав Ґрохольський є співзасновником вінницького банку для селян і там вів справи офіційною мовою, тобто українською. Він був також видавцем часопису українською мовою на початку ХХ століття. Сподіваюся, що ще не раз матиму можливість приїхати на ці землі і хоч малою мірою зробити щось для пам’яті чи для людей, що тут проживають.
Пропонуємо також послухати кілька хвилин із виступу хору Архідієцезіяльної катедри Святого Йоана Хрестителя «Cantores Minores» із Варшави:
Нагадаємо, концерти відбувалися у рамках відзначення Папських днів. Повний виступ хору ви можете послухати за цим посиланням.
фінансово.
Щиро дякуємо!
