Що нам говорять подарунки про нас і про наших близьких?

Подарунки на свята багато говорять про нашу уважність, чутливість, про те, як ми сприймаємо наших близьких.

Дуже прошу оберігати від цього тексту дітей (і дорослих), які вірять, що подарунки приносять св.Миколай і янголята!

Великі подарунки — це мрія наймолодших. Найстарші часто кажуть, що їм нічого не треба, що вони вже мають усе й хочуть тільки, щоб їхні діти й онуки були з ними на Свята. Шукаючи золоту середину між великими пакунками й відсутністю подарунка, серед нарікань на комерціалізацію Різдва, на те, що ми забагато споживаємо і забагато витрачаємо, — варто на хвильку замислитися, чи подарунки цього року були вдалими.

Які думки можуть з’явитися в наших головах?

Перша серія — це роздуми тих, хто дарує. «Вдалося заощадити, і нікого не забув». «Я чимало заплатив, але як же вона прекрасно усміхалась!» «Ніхто мені навіть не подякував». «Може, було мало, але так красиво запаковані…»

Друга серія — це емоції тих, хто приймає. «Така здорова коробка, а всередині майже нічого». «Те ж саме, що й рік тому…» «Нічого оригінального». «Ну можна подумати, вони не знають, про що я мрію?!» «О, вони прекрасні. Пам’ятають про мене». «Це було мило». «Любі онучата, самі виготовили…»

Коли пригадаємо нашу власну реакцію на подарунки, то напевно не зможемо з чистим сумлінням сказати, що це святкове обдаровування — непотрібне. Ми хочемо подарунків! Подарунок — це форма подяки за те, ким хтось є для мене. Я знаю, що це може бути формою підкупу, хабарем. Однак навіть якщо це спроба втертися в милість, то вона має бути продумана. Треба дати те, що сподобається, що буде кращим, ніж хабарі.

Тим більше коли ми щось кладемо під ялинку, то маємо усвідомлювати, що саме ми цим говоримо через свої подарунки. Ми говоримо про себе, про обдарованого, про те, що до нього відчуваємо, про те, на що нас вистачає, і про те, на що б ми хотіли, щоб нас вистачало, і ще про те, як добре ми цю людину знаємо, наскільки знаємо її очікування, мрії, потреби. Подарунки багато говорять про нашу уважність, чутливість, про спосіб нашого сприйняття близьких людей.

Уже після святкового галасу, коли емоції вщухають, — це добрий час, щоб повернутися до «миколайчика» чи ялиночки і згадати, що я дав і що отримав. І що би сказали всі ці подарунки. Про мене, про близьких, про друзів. Про наші стосунки. Про те, що між нами. Чому я вважаю, що подарунки були вдалі або невдалі? На якому рівні я їх оцінюю: чи йдеться про витрачену суму грошей, про особисту участь, про те, наскільки я знаю людину, якій щось дарую, про труди, про радість від несподіванки чи про зворушення через те, що хтось пам’ятає мрію, висловлену багато, багато років тому?… А може, це тепло у серці, що хтось відчуває, який подарунок мені подобається?..

Переклад CREDO за: Яцек Сепсяк, DEON