Скільки днів насправді тривав Великий потоп?

Судити про історичні деталі Великого потопу за текстом Святого Письма — завдання не з простих. 

Це не означає, що кожен, кого це цікавить, мусить ретельно читати між рядками біблійного тексту, збирати купу незрозумілих натяків на якийсь первісний потоп, а потім самостійно перебудовувати історію. Опис потопу легко знайти у 6-9 розділах Книги Буття, і більшість людей так чи інакше з нею знайома. 

Історія потопу починається з Божого рішення повернути землю до її первісного хаосу — того, який існував до акту творіння, — коли «дух Божий ширяв над водами» (Бут 1,2); і з того, що Господь призначив Ноя та його рідних відповідальними за цей новий початок.

Труднощі постають, коли читач помічає дві різні версії однієї і тієї ж історії на сторінках Книги Буття. Але це не дивно. Святе Письмо часто пропонує читачеві суперечливі сюжетні лінії, які стосуються більш-менш однакових речей. Особливо це актуально для перших 11 розділів Книги Буття, що їх біблісти називають «первісною історією». На це є відносно очевидна причина. 

Ці розділи повні міфічних та глибоко символічних елементів. Наприклад, більшість згаданих у них імен та географічних назв мають образний та репрезентативний, а не буквальний характер: «Адам» буквально означає «людство», але також натякає і на «землю»; «Єва» означає або «жива», або «джерело життя»; знаменита «Країна Нод» на схід від Едему, куди був вигнаний Каїн, означає «мандрівник». Більшість цих історій стосуються чогось «першого»: перших людей, першого вбивства, першої імперії. Розповідь про потоп, відповідно, є певним повторенням «перших», первісних вод. Це прадавні події, тому не дивно, що протягом тисячоліть їх розповідали по-різному.

Читайте також: Чи у Святому Письмі перелічені всі 10 заповідей?

Скільки тривав Великий потоп, згідно зі Святим Письмом?

Біблійний текст дає дві різні відповіді на це питання. Простіше кажучи, вся повість про потоп складається з двох переплетених історій, кожна з яких відповідає іншому джерелу. Природно, що врешті-решт вони суперечитимуть одна одній. Наприклад, вони розходяться у питанні, скільки тварин потрібно було взяти до ковчега. У 6 розділі сказано: «З усього, що живе, з усякого тіла введеш у ковчег по двоє з кожного роду» (Бут 6,19). У 7 розділі натомість написано: «Зо всякої чистої скотини візьмеш по семеро до себе, самців і самиць, а з нечистої скотини по парі, самця й самицю» (Бут 7,2). Також можна згадати «крука, і той літав туди й сюди, поки не висохли води на землі» і голуба, якого Ной випустив «щоб побачити, чи опала вода з поверхні землі», і який «уже не повернувся до нього». 

Але найпомітніша різниця полягає в тому, скільки днів насправді тривав Великий потоп. Розділ 7 подає дві різні версії, розділені лише кількома рядками. Спершу ми читаємо, що «був потоп на землі сорок днів» (Бут 7,17), — і це найвідоміший варіант історії. Він став предметом різного роду символічних, теологічних і типологічних інтерпретацій; ці 40 днів розглядали як прообраз 40 років, протягом яких ізраїльтяни блукали пустелею, і 40 днів, проведених у пустелі Ісусом.

Але лише через сім рядків ми читаємо: «І панували води на землі сто п’ятдесят днів» (Бут 7,24). Як можна пояснити цю різницю?

Відповідь відносно проста. Вчені погоджуються, що оповідь про 40-денний потоп є оригінальною, первинною. Вона зосереджена на праведності Ноя, а не на величі та силі Бога. Отже, тривалість повені була більш «скромною» — насправді для того, щоб води опали, достатньо й тижня; вона була задумана згідно з більш «людськими» термінами. 150-денна історія натомість є пізнішим доповненням, яке підкреслює Божу трансцендентність, справедливість і чесноту; вона більш благочестива та орієнтована на божественний аспект. Обидві історії утворюють одне ціле, яке забезпечує читачеві всебічне розуміння вимог божественної справедливості та праведної відповіді людини на ці вимоги.

Переклад CREDO за: Даніель Еспарса, Aleteia