Погляд

Покоління «сніжинок»: кожен винятковий, всі (надто) ніжні

11 Жовтня 2021, 16:17 2717

Що спільного між вертольотами і сніжинкою? Виявляється, багато. «Батьки-вертольоти» виховують покоління «сніжинок».

Катажина, керівничка відділу кадрів у варшавському відділенні американської корпорації, щодня читає кілька або кільканадцять резюме молодих людей. Декого з них запрошує потім на розмову. Домовляється з кандидатами на конкретний день і час, про всяк випадок дає свій номер телефону. Але коли секретарка дзвонить і каже, що хтось прийшов, Катажина дивується, бо зазвичай вони не приходять.

Інтерв’ю перед прийомом на роботу — це іноді готовий сценарій трагікомедії. Кандидати часто мають чудову освіту, різноманітні  курси і нагороди (вимоги фірми високі — як і пропонована зарплата). Але, з іншого боку, кандидати поводяться, як зірки світових фінансів, а за мить можуть розплакатися або встати на середині речення і вийти.

Дуже часто виявляється, що в резюме вони написали неправду, наприклад, що знають мови, якими насправді не можуть сказати навіть «добрий день». Майже ні в кого немає обручки на пальці. Нещодавно один чоловік підписав контракт, але в обумовлений день не вийшов на роботу. Коли до нього зателефонували, то сказав, що він переживає важкі часи, бо… захворів його собака. Катажина працює у відділі кадрів майже 20 років, але з такою інтенсивністю проблем стикається кілька останніх років. Вона часто замислюється над тим, що має робити, щоб виховати своїх дітей інакше.

 

Унікальні, як сніжинки

Покоління «сніжинок» — так іноді називають нинішніх підлітків і 20-річних. «Ти не особливий. Ти не прекрасна унікальна сніжинка», — каже герой роману «Fight Club» американського письменника  Чака Палагнюка. Невдовзі після виходу роману в світ 1996 р. ця цитата стала жити власним життям. «Сніжинками» стали називати молодих людей, переконаних у своїй винятковості, з великими очікуваннями від життя. І водночас — надто чутливих, вразливих до невдач і несамостійних. 2016 р. вислів «snowflake generation» був визнаний престижним британським видавництвом «Collins English Dictionary» одним зі слів року.

Ви колись бачили зблизька сніжинку? Вони ажурні й гарні, кожна — неповторна. Багато молодих людей сприймають себе сааме так: від початку світу не було нікого такого, як він/вона. Об’єктивно, вони мають рацію, бо кожна людина безцінна й унікальна. Але в їхньому випадку це призводить до крайнього індивідуалізму, надмірної зосередженості на собі та претензій. На жаль, «сніжинки» так само ніжні, як сніжинки реальні. Вони надмірно чутливі щодо себе, не зносять критики. Їх легко образити, ввести в стрес чи вивести з рівноваги. Вони значно частіше, ніж їхні батьки та діди, страждають на психічні розлади. Також схильні драматизувати і приймати роль жертви. В суспільному житті така поведінка будує так звану культуру обурення, коли гнів стає аргументом у суперечці замість розумних доводів.

 

Моя «мама-вертоліт»

Коли йдеться про покоління «сніжинок», часто можна також почути вислів «батьки-вертольоти». Це татусі — а насамперед мами, — які ставлять потреби дітей понад усе інше. Вони занадто хвилюються за їхню безпеку й без потреби їх виручають. «У попередніх поколіннях батьки розуміли, що їхня “робота” — це якнайшвидше позбутися цієї “роботи” , тобто підготувати дітей до моменту, коли ті покинуть дім, і самостійного життя. Схоже, що сьогодні батьки шукають собі постійного “працевлаштування”», — пише проф. Джонатан Гайдт із Нью-Йоркського університету, співавтор книжки «The Coddling of American Mind» із промовистим підзаголовком «Як добрі наміри та погані ідеї готують покоління невдах».

Тут також відіграють велику роль соцмережі, які будують міжлюдські стосунки в інтернеті за рахунок реальних і формують у молоді дивну думку щодо себе — суміш завищеної та заниженої самооцінок.

Як урятувати свою дитину від долі «сніжинки»? Не давати їй завчасно смартфон, а потім обмежити цей контакт до мінімуму. Передусім же — дозволяти дитині самостійно пізнавати світ і змагатися з ним. «Виклик, поразка, відновлення, висновки — саме так ми вчимося, як урешті-решт дійти до успіху», — пояснює Джонатан Гайдт.

 

Переклад CREDO за: Йоана Опєрач, Aleteia

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: