«Я б хотів зробити що завгодно, аби в Україні більше не загинула жодна людина. Ні одна більше. І я готовий зробити все», — каже Папа Франциск в інтерв’ю для аргентинського видання.
У цій розмові Святіший Отець підтвердив, що раніше планована зустріч із патріархом Кірілом відкликана.
Розмову провів Хоакін Моралес Сола, журналіст «La Naсión»; вона була опублікована 21 квітня 2022 р., в четвер, увечері.
— Чому Ваша Святість ніколи не називає Путіна ані Росії?
— Папа ніколи не називає голову держави, ані тим більше країну, яка більша за главу своєї держави.
— Чи можна, отже, припустити, що є певні посередницькі зусилля?
— Вони завжди є. Ватикан ніколи не спочиває. Я не можу розкривати подробиць, оскільки то вже не була би дипломатична діяльність. Але ці спроби ніколи не закінчаться.
— Яке значення мав візит Вашої Святості до Посольства Росії при Апостольському Престолі?
— Я пішов сам. Не хотів, щоб мене супроводжували. То була моя особиста відповідальність. Рішення, до якого я прийшов під час нічного чування, роздумуючи про Україну. Для кожного, хто хоче бачити, цілком ясно, що я сигналізував урядові, що він може незабаром закінчити війну. Щиро кажучи, я б хотів зробити що завгодно, аби в Україні вже не загинула жодна людина. Ані одна більше. І я готовий зробити все.
— Росія стверджує, що сусідня з нею Україна збирається вступити в НАТО і що це загрожує безпеці Росії. Чи вважаєте Ви, Ваша Святості, що превентивна війна — виправдана?
— Кожна війна — анахронічна в цьому світі й на цьому етапі цивілізації. Тому я публічно поцілував український прапор. То був жест солідарності з її загиблими, з їхніми родинами і з тими, хто страждає в еміграції.
— Чому Ви не поїхали до Києва, де на Вас напевно чекають стільки людей?
— Я не можу робити нічого, що загрожувало би вищим цілям, якими є закінчення війни, перемир’я або принаймні гуманітарні коридори. Який сенс мала би подорож Папи до Києва, якщо наступного дня війна надалі триватиме?
— Ваша Святосте, які у Вас стосунки з патріархом Кірілом?
— Дуже добрі. Я переймаюся, що Ватиканові довелося відкликати другу зустріч із патріархом Кірілом, яку ми мали запланованою на червень у Єрусалимі. Наша дипломатія, однак, зрозуміла, що зустріч обох сторін у цей час могла би призвести до численних непорозумінь.
Я завжди підтримував міжрелігійний діалог. Коли був архієпископом Буенос-Айреса, довів справу до плідного діалогу між християнами, юдеями та мусульманами. То була одна з ініціатив, якими я найбільше пишаюся. Це та сама політика, яку я просуваю у Ватикані. Як ви вже не раз чули, порозуміння для мене важливіше за конфлікт.
— Ви написали до одного публіциста, що ми, журналісти, знаходимо задоволення в «копрофілії», і це пролунало як звинувачення на адресу всіх журналістів. Загальний докір є завжди докором несправедливим. Святіший Отче, Ви з цим погоджуєтеся?
— Звісно; але я такого звинувачення не висував. Я хотів звернути увагу на спокуси, на які може наражатися журналіст. Так само я вказую на спокуси, на які можуть бути наражені священники, єпископи і навіть папи! (сміється)
Я завжди говорю про журналістику як про «шляхетну професію», і саме це я написав тому журналістові (Ґуставо Сильвестре). Якби я вважав, що всі журналісти займаються копрофілією, Ви би тут зі мною не сиділи.
— Оскільки ми знайомі вже 30 років, таке визначення журналістики мене здивувало.
— Повторюю: я ніколи не висував такого звинувачення всій журналістиці. Я тільки вказав на спокуси. Вперше про спокусу «копрофілії» в журналістиці я говорив 20 років тому на одній вечері в ADEPA (La Asociación de Entidades Periodísticas Argentinas — Національна асоціація видавців періодики Аргентини. — Прим. пер.). Мені, однак, видається, що з-посеред чотирьох спокус, на які я вказую в журналістиці (дезінформація, оббріхування, знеславлення і копрофілія) найважливішою є не копрофілія, а дезінформація. Журналістика це шляхетний фах, коли вона виконує свою місію інформувати. Дезінформація це протилежність інформації.
— Ви давали згоду на публікацію цього листа?
— Аж ніяк. Той журналіст запитав мене, чи може його оприлюднити, а я відповів, що ліпше цього не робити, «щоб не доливати оливи у вогонь». Я не хочу, щоб [у цьому питанні] були будь-які сумніви. Я тільки звертав увагу на спокуси, на які можуть бути наражені деякі журналісти. Це ніколи не було обвинуваченням цілої журналістики.
— Ваша Святосте, коли Ви відвідаєте Аргентину?
— Не знаю. Цьому має сприяти шерег обставин. Але я хочу ще раз побачити цю країну, бо ніколи про неї не забував.
фінансово.
Щиро дякуємо!
