«Київ дуже відкритий на екуменічні стосунки, які можуть привести до зближення обох Церков — Католицької і Православної», — зазначає Марцін Пшецішевський, президент польської Katolickiej Agencji Informacyjnej (КАІ).
У коментарі з циклу OpinieKAI він говорить про східну політику Ватикану, а також про запис розмови з Папою Франциском, опублікованій в італійському часописі «Сorriere della Sera» 3 травня 2022 р.
Марцін Пшецішевський про інтерв’ю Папи для «Сorriere della Sera»
Ми всі перебуваємо під враженням від інтерв’ю Папи Франциска для «Сorriere della Sera». Власне, не інтерв’ю, а якогось дивного переказу розмови з Папою двох італійських журналістів. На мою думку, цієї публікації взагалі не мало би бути. І видно, що тут справа у якійсь великій проблемі в самій структурі Святого Престолу, бо коли очільник такого високого рангу, глава Церкви, дає інтерв’ю, то зазвичай за цим завжди стежить речник. Виявляється, що реформа ватиканських медіа, проведена останніми роками, призвела до катастрофи й закінчилася справжнім фіаско, бо Святіший Отець не має де‑факто — хоча формально така людина є — особистого речника, який був би його контактом, а також курував би його відносини з медіа, авторизував інтерв’ю тощо.
Це одна проблема, яку ми бачимо в випадку переказу інтерв’ю Папи. Бо, наприклад, такі слова, як «гавкіт НАТО біля дверей Росії», який нібито призвів до цієї війни, взагалі не повинні звучати. Щось таке можна сказати за кавою в приватній розмові, а не в офіційному інтерв’ю.
Про східну політику Ватикану
Друга справа — бо дізнаємося багато цікавих речей із цього опублікованого тексту — це що Святий Престол і вся ватиканська дипломатія дуже активно працюють над тим, щоб організувати певне посередництво, привести до примирення з росією. І, в принципі, як ідея — це правильний напрямок, бо що ж іще можна зробити, як не діалог. Але це показує, що служби Святого Престолу, які відповідають за дипломатію, за політику, за так звану східну політику, сьогодні дуже слабко орієнтуються в реальній ситуації у центрально-східній Європі і в самій росії.
Ми зараз трохи повертаємося до моделі східної політики часів Йоана ХХІІІ і Павла VI, коли у Ватикані вважали, що потрібно вести діалог із комуністичними державами і що це покращить ситуацію християн на цих територіях. Звісно, це ситуацію не покращило, і змінив її тільки Йоан Павло ІІ. Я вважаю, що нинішня східна політика теж вимагає глибокої реформи; гадаю, має бути почутий голос хоча б єпископів цієї частини Європи. Нещодавно, кілька тижнів тому, архієпископ Ґондецький, голова єпископату Польщі, вручив Святішому Отцеві дуже важливе звернення на цю тему. І я думаю, що взагалі Святий Престол має відмовитися від пріоритету в діалозі, який він надає москві й росії, і помітити, що коли йдеться про центрально-східну Європу, головним центром — не лише допомоги, а й діалогу; не лише політичного діалогу, а насамперед, діалогу екуменічного — має бути не москва, яка тотально скомпрометувала себе разом із Православною Церквою та патріархом Кірілом, а саме Київ. Зараз, як ми бачимо і якщо глибше проаналізуємо, російське православ’я переживає руйнування, деградацію. Попри те, що близько 100 млн населення росії визнають себе православними, практикують 1-2, максимум 3% з них. Натомість живим центром православ’я, цілком автентичним, є київське православ’я. Діалог має вестися в Україні з об’єднаною автокефальною Православною Церквою. Москва де факто екуменізму не хоче, бо, як слушно зауважив Папа Франциск, патріарх Кіріл є лише «вівтарним хлопчиком» при дворі президента Путіна, а отже, він не справжній священник Церкви. Натомість зараз справжня, дуже жива Церква — це Православна Церква в Україні. Якщо йдеться про стосунки, католицько-православний діалог, то, очевидно, як і досі, одним філіалом має бути Константинополь, а другим — не москва, а Київ. Київ дуже відкритий на екуменічні стосунки, які врешті-решт можуть привести до зближення двох Церков і до відбудови якоїсь форми єдності.
Отже, підсумовуючи: потрібна дуже глибока реформа стратегії східної політики Святого Престолу.
фінансово.
Щиро дякуємо!
