Чи повинна людина дотримуватися законів, створених земними законодавцями? Чи зобов’язана вона виконувати людські закони?
Відповідь — так. Людські закони — це засоби для досягнення кінцевої мети людини. Якщо людина вирішує мати мету, вона повинна обрати засоби її досягнення. Отже, справедливі людські закони зв’язують совість людини, зобов’язуючи її коритися. Святий Тома Аквінський каже: «Закони, створені людиною, якщо вони справедливі, мають силу зв’язувати совість через Вічний Закон, із якого вони походять».
Несправедливі закони не зобов’язують людську совість, — за тим винятком, якщо їхнє невиконання не призведе до скандалу або іншого порушення, непропорційного тяжкості несправедливості. Якщо несправедливі людські закони наказують те, що суперечить Закону Божому, тоді вони не зв’язують совість і не зобов’язують людину їм коритися. Людина завжди повинна бути вільною у виборі кроків до своєї кінцевої мети, а людські закони, такі як, наприклад, заборона поклонятися Богу, не можуть бути кроком до Бога. Людина вільна у глибині свого сумління.
Папа Лев ХІІІ, зіткнувшись із багатьма хибними теоріями людської свободи, випустив енцикліку про людську свободу Libertas Praestantissimum, в якій виклав для світу вчення Церкви. Він визначив вчення святого Томи як джерело, з якого вчителі повинні черпати для передання християнської філософії.
У цій енцикліці Папа Лев зазначає, що природна для людини свобода, що випливає з самої її натури, є джерелом, з якого випливають усі інші свободи: політична, економічна, релігійна тощо. Ця природна свобода зумовлена інтелектуальною свободою людини, і тому в кінцевому підсумку джерелом людської свободи є Творець. Він пише: «Природна свобода, хоча й відмінна та відокремлена від моральної свободи, є джерелом, з якого будь-яка свобода випливає власною силою та з власної волі… Якщо визнати, що душа людини безсмертна, наділена розумом і не пов’язана з матеріальними речами, то фундамент природної свободи таким чином закладається найтвердіше».
Ця енцикліка показує, що обов’язкова сила закону — це не лише абстрактний принцип, пожива лише для розуму, але й практичний факт католицького вчення. Згадуючи вчення святого Томи, ми знаємо, що закони зобов’язують; що право і обов’язок мають свою безпосередню причину в розумній природі людини; що свобода — це ґрунт, із якого живиться зобов’язання; що зобов’язальна сила закону в кінцевому підсумку походить від Вічного Закону.
Папа Лев пише: «Зобов’язальна сила людських законів полягає у тому, що їх слід розглядати як виконання Вічного Закону. Оскільки сила закону полягає в покладанні обов’язків і наданні прав, авторитет — це перша і єдина основа всього права. У вільній волі людини або в моральній необхідності того, щоб наші добровільні дії відповідали розуму, вкорінена сама необхідність закону. Не можна сказати або подумати нічого дурнішого, ніж уявлення про те, що, оскільки людина вільна від природи, це означає, що вона звільнена від закону. Якби це було так, з цього випливало би що для того, щоб стати вільними,, ми повинні бути позбавлені розуму; тоді як насправді ми зобов’язані підкорятися закону саме тому, що ми вільні за самою своєю природою. Бо закон керує діями людини; повертає її до добра винагородами; відлякує її від зла покараннями».
Раціональна природа людини — безпосереднє джерело права та обов’язку; вічний Закон Божий — їхнє остаточне джерело.
Папа Лев пише далі: «Природа людської свободи, як би це не розглядалося окремими особами або суспільствами; чи тими, хто командує, чи тими, хто підкоряється, припускає необхідність покори певному верховному і Вічному Закону, який є не чим іншим, ніж владою Бога, що наказує добро і забороняє зло. Цей найсправедливіший авторитет Бога не применшує і не знищує свободу людини, а навпаки, захищає і вдосконалює її для справжньої досконалості усіх створінь, яка полягає у прагненні і досягненні своєї кінцевої мети. Але найвища мета, до якої завжди повинна прагнути свобода людини, — це Бог».
Переклад CREDO за: с. Марія Консілія О’Браєн ОР, Catholic Excahnge
фінансово.
Щиро дякуємо!
