9 червня 2022 р. у київському кінотеатрі «Ліра» відбувся спеціальний показ художнього фільму «Вірити» і зустріч із творчою групою стрічки.
Фільм представили генеральний продюсер і автор сценарію фільму о. Павло Вишковський ОМІ, режисер Артем Шемет та Ігор Качур, продюсер і виконавець однієї з ролей. На показ були офіційно запрошені представники Міністерства культури та інформаційної політики, однак ніхто з них не з’явився.
Фільм «Вірити», виробниками якого є Телебачення Віковічного Слова «EWTN Україна» та Місіонери Облати Марії Непорочної в Україні, розповідає про трагічну історію переслідувань українських католиків за часів комуністичної диктатури. Він знімався в непрості часи — період найсуворіших коронавірусних обмежень, через що зйомки постійно затягувалися та переносилися. Сьогодні, коли Україна страждає від війни, яку принесла на наші землі росія — країна-агресор, що вважає себе правонаступницею СРСР, творці стрічки вважають за необхідне продовжувати доносити до людей правду про те, що пережили люди, які хотіли мирно жити на своїй рідній землі та сповідувати свою віру.
— Те, що ми бачимо у фільмі, відбувається й зараз, — сказав отець Павло. — Сьогодні ми так само живемо серед гонінь і переслідувань нашого народу, організованих росіянами. Ми стикаємося і з гоніннями Церкви з боку влади: понад 30 років нам не хочуть повернути храм святого Миколая, постійно знаходячи на це нові причини. Його історія перегукується як із подіями, показаними у фільмі, так і з сучасними: священників та вірних репресували, останнього настоятеля стратили на електричному стільці НКВС, загарбники забрали святиню, зневаживши її та перетворивши на розважальний заклад. Багато наших парафіян і сьогодні проливають кров; деякі зникли безвісти на війні. Гине цвіт нації, люди, що вірять у перемогу України, що не виїхали за кордон; але декого з чиновників війна, здається, досі нічого не навчила.
— Працюючи над фільмом, ми всі були об’єднані однієї ідеєю, — додав Ігор Качур. — Так само, як і сьогодні всі ми об’єднані спільним прагненням остаточно подолати агресорів, вигнати їх зі своєї землі так, щоби це не повторилося в історії наступних поколінь.
У найближчих планах авторів фільму — благодійні покази по різних областях України з метою збору коштів для допомоги українським військовим. Знімальна група також розповіла про свої найближчі творчі плани і продемонструвала тизер свого нового проєкту — документального фільму, що розповідатиме про нинішню війну. Це буде хроніка війни, яка складатиметься з історій людей, звичайних українців, у чиє життя увірвалася війна, невідворотно його змінивши.
— Кожен із нас, прокинувшись 24 лютого від вибухів, подумав: що я можу зробити для своєї країни? — сказав Артем Шемет. — Ми також шукали можливостей допомогти, перебуваючи там, де ми є, ми почали волонтерити, збирати кошти. Працюючи над фільмом «Вірити», ми хотіли зберегти історію, передати її своїм дітям, онукам та правнукам. Після трагедії в Бучі зрозуміли, що мусимо показати й ці історії, бо на війні ми повинні робити те, що вміємо краще за все. Ми зобов’язані розповісти про ці події майбутнім поколінням, щоб це ніколи не забулося, як було забуто багато іншого, як не раз нам переписували історію з приходом нової влади.
— Коли у 90-х роках я виїздив за кордон навчатися і мене питали, звідки я, люди не знали, що таке Україна, — згадує отець Павло. — Донедавна наша країна асоціювалася з росією або Чорнобилем. Сьогодні вона вже асоціюється з сильною та міцною нацією. У нас багато талановитих людей, і в нас є всі шанси на те, щоб наша країна разом із нашою владою, яка й досі грузне в корупції, змінилися на краще.
Одним із запитань, що особливо цікавили присутніх на спілкуванні з творчою групою, була доля храму святого Миколая та ситуація з його передачею парафії, настоятелем якої є о. Павло. Станом на сьогодні ситуація, на жаль, вже вкотре зависла у повітрі, поки святиня, що перебуває у критичному стані, продовжує руйнуватися.
— 1 червня, в день, коли мала відбутися передача храму вірним, у нас пройшла велика урочистість, на якій був присутній міністр культури Олександр Ткаченко та інші урядовці, представники інших Церков та іноземні дипломати. Всі раділи, вбачаючи у цьому підтвердження передачі храму попри те, що чиновники не встигли підготувати всі необхідні документи. Однак після цього на сайті МКІП з’явилося спростування, в якому сказано, що ніякої передачі не відбудеться, доки не буде знайдено нове приміщення для Будинку органної та камерної музики. Попри те, що після пожежі будівля храму не придатна для репетицій та концертів, необхідний для цього орган повністю згорів, — поки «на папері» у Будинку органної музики є приміщення, за його працівниками штучно зберігаються робочі місця та продовжують виділятися кошти на його фінансування. Мені здається, що в самому міністерстві діють якісь сили, що бажають підставити пана міністра, не даючи йому змоги виконати обіцянку. Найсумніше, що у нас зв’язані руки, і ми не можемо почати роботи з порятунку храму, поки нам його не віддадуть.
фінансово.
Щиро дякуємо!
