Чи потрапляють тварини на небо?

Багато католиків запитують, чи мають тварини душу і чи потрапляють вони на небо.

Відповідь на перше запитання залежить, звісно, від того, як ми визначаємо душу. Стародавні та середньовічні автори — як язичницькі, так і християнські — часто використовували терміни, які ми перекладаємо як «душа» (грецьк. psyche, лат. anima) для загального визначення того, що відрізняє живе від неживого.

Іншими словами, «душа» була просто принципом існування живої істоти.

Деякі тексти Старого Завіту фактично використовують певні єврейські терміни подібним чином. Наприклад, фраза «нефеш хаях» (буквально «жива душа») може стосуватися як людей (Бут 2,7), так і тварин (Бут 1,30).

«Руах», єврейський термін, що означає «дух» (а також «дихання» як показник життя) також застосовується як до людей, так і до тварин у Книзі Проповідника: «Хто зна, чи людський дух знімається угору, а дух звірячий сходить наниз додолу?» (Проп 3,21).

Якщо думати про душу в такому узагальненому вигляді, то тварини і навіть рослини мають те, що можна назвати «душею». Стародавні люди казали, що тварини мають «чуттєву душу», а рослини — «рослинну душу».

Безсумнівно, це звучить химерно для наших сучасних вух. Дивно думати, що кущ розмарину у садку в певному сенсі має душу — хоча ця душа, дякувати Богові, відійде, коли його зберуть і висушать, щоб додавати до спаґетті.

Унікальна людська душа

Втім, варто зазначити, що навіть коли ми використовуємо термін «душа» так, як це робили стародавні люди, то повинні розуміти, що душі рослин, тварин і людей належать до зовсім різних типів.

«Рослинна душа» як принцип життя рослини дозволяє їй розмножуватися та засвоювати поживні речовини для росту. Це те, на що не здатен, наприклад, камінь. 

Тварини здатні до руху та інших дій. Їхня «чуттєва» душа дозволяє їм рухатися, відчувати зовнішні подразники та реагувати на них; деякі з них мають рудиментарні розумові функції, такі як здатність до навчання і навіть спілкування.

Незважаючи на це, людська душа — унікальна. З усіх земних творінь лише людина створена на образ і подобу Божу. Її душа — безсмертний дух, повністю розумний, здатний міркувати, спілкуватися на вищих рівнях і вільно обирати між добром і злом. 

Тільки люди здатні по-справжньому любити у повному розумінні цього слова: бажати вищого блага іншому. Люди можуть пізнати і любити Бога та подружитися з Ним так, як не може жодне земне створіння.

Через освячувальну благодать людська душа здатна до блаженного бачення на небесах, тобто здатна настільки повно увійти в єдність з Богом, що ми можемо бачити Його і пізнати Його таким, який Він є.

Тварини мають «душі» в тому сенсі, що вони живі; це не просто об’єкти, такі як каміння чи стільці. Ось чому вони приносять нам таку радість. Але їхні душі не такі, як у людей. Людська душа — це щось набагато вище й більше, що дає людям можливість мати глибоку дружбу з Богом у такий спосіб, у який не можуть інші істоти.

Тварини у раю?

А як щодо другого запитання: чи потрапляють тварини на небо?

Деякі люди посилаються на біблійну розповідь про те, як Ілля був узятий на небо на вогняній колісниці, запряженій вогняними кіньми, доводячи, що тварини можуть перебувати на небі. Але з цього конкретного уривка неможливо зробити якісь чіткі висновки стосовно цього питання.

З огляду на те, що люди можуть спілкуватися з Богом так, як тварини не можуть, було би логічно припустити, що життя на небі — це привілей, якого ми не поділяємо з тваринами у жодній формі. Але Святе Письмо мовчить про це, і Церква ніколи авторитетно не висловлювалася з цього приводу.

Святий Тома Аквінський вчив, що «душі» тварин за своєю природою не можуть пережити смерть. Він казав, що, на відміну від людських душ, вони тлінні й не можуть існувати окремо від своїх тіл.

Але це залишає відкритою імовірність того, що Бог може вирішити не дати принаймні деяким «душам» тварин загинути після смерті, надавши їм привілей, що перевищує їхні природні можливості.

У кожному разі ми знаємо, що, оскільки тварини не мають освячувальної благодаті у своїх душах, вони не можуть отримати блаженне бачення. Отже, якщо деякі тварини у певному сенсі потрапляють на небо, це відбувається з інших причин.

Які це можуть бути причини? Цілком можливо, що Бог може дозволити тваринам, яких ми любили на землі, якимось чином брати участь у нашому небесному житті як частині нашого вічного щастя. Оскільки сам Бог насолоджується всіма добрими створіннями, яких Він сотворив, можливо, Він може дати тваринам певну форму життя на небесах для власного задоволення і слави.

Як зазначав Клайв Стейплз Льюїс, навіть у цьому житті наші домашні тварини іноді стають важливою частиною нашого життя, майже продовженням того, ким ми є. Їхнє спілкування з нами піднімає їх до вищого типу життя, ніж вони мали би самі собою. «Таким чином, — підсумував Льюїс, — мені здається можливим, що деякі тварини можуть мати безсмертя не у самих собі, а у безсмерті своїх господарів».

Чи може це бути одним з аспектів остаточного оновлення всього творіння, про яке говорить Святе Письмо?

Святий Павло каже, що інші створіння зазнали наслідків людського гріхопадіння. Але завдяки Христовому відкупленню людського роду «саме створіння визволиться від рабства тління, на свободу слави дітей Божих» (Рим 8,21).

Ми, принаймні, можемо сказати, що все, що ми любили на цій землі, сформувало нас. Тож наслідки цієї любові, включно з дорогими спогадами про те, що ми любили, у певному сенсі будуть жити в нас вічно.

У кожному разі ми, ймовірно, вчинимо добре, дозволивши дітям залишити це питання відкритим. Можливо, найкращою відповіддю буде сказати, що коли вони, з Божою поміччю, потраплять на небо, то візьмуть із собою в серці своїх домашніх улюбленців.

Ми також можемо запевнити дітей, що Бог любить кожну істоту, яку Він створює, що Він любить їхніх домашніх тварин навіть більше, ніж вони самі, і що коли їхні улюблені домашні тварини помирають, можна сміливо довірити їх Йому.

Комарі у пеклі?

Варто завершити таким обнадійливим зауваженням: оскільки нижчі істоти не несуть моральної відповідальності за свою поведінку на землі, вони не можуть заслужити винагороду, але також не можуть заслужити і покарання. Тому вони не можуть страждати у пеклі.

Один із читачів Клайва Льюїса якось висміяв його припущення про те, що принаймні деяким тваринам можна дозволити існування в раю. Жартун поцікавився: «Куди ви подінете всіх комарів?»

З незворушною іронією Льюїс відповів: «Якщо станеться найгірше, рай для комарів і пекло для людей можна буде дуже зручно поєднати».

Переклад CREDO за: Пол Тіґпен, Simply Catholic