Свята Маргарита з Кортони — покровителька жінок, які самі виховують дітей, і захисниця від сексуальних спокус. Вона народилася в Італії близько 1247 року. Вона була милою та лагідною дитиною — доки отримувала те, чого хотіла.
Коли Маргарита підросла, її гарна зовнішність та кмітливість почали привертати увагу всього села — особливо старших хлопців. Дівчина, яка не дозволяла нікому вказувати, що їй робити, швидко збагнула, що за допомогою вмілого флірту вона може змусити хлопців робити майже все, чого вона забажає.
Коли їй було приблизно 14 років, на неї звернув увагу Арсеніо, 16-річний син місцевого барона. Він запросив її жити з ним у замку у якості його коханки — і вона погодилася.
Нове життя здавалося Маргариті ідилічним. Багатий юнак зізнавався їй у коханні. Вона втекла від суворого селянського життя, оселившись натомість у замку, у спокої та комфорті, в оточенні слуг, які робили для неї все. Єдине, що затьмарювало щастя Маргарити — це відверте зізнання Арсеніо, що він ніколи з нею не одружиться. Син барона міг мати селянку за коханку — але не за дружину. Але Маргарита вірила, що зможе змусити його змінити думку. Коли вона народила від Арсеніо сина, вона подумала, що дитина спонукає його нарешті взяти з нею шлюб. Вона помилилася.
Маргарита прожила з Арсеніо як коханка дев’ять років. Одного разу він залишив замок на кілька днів, щоб зайнятися справами в одному з маєтків своєї родини. Але того дня, коли його чекали вдома, він не повернувся. Наступного дня теж. Ще через день — теж. Потім до замку повернувся собака Арсеніо. Поведінка тварини непокоїла Маргариту: пес забивався у куток і скімлив. Раптом він ухопив її зубами за спідницю та потягнув до дверей. Коли Маргарита пішла за собакою на вулицю, її охопив панічний жах. Пес повів її вглиб лісу, а потім зупинився біля купи сухого гілля та чагарнику, де знову почав скімлити. Руки Маргарити тремтіли, поки вона розгрібала гілля. Там, під купою, у неглибокій ямі вона знайшла тіло Арсеніо, яке вже почало розкладатися.
Хто вбив Арсеніо? Цього ніхто не знає. Але Маргарита думала не про винних: вперше за довгий час вона задумалася про стан своєї душі. Вони з Арсеніо прожили разом у гріху дев’ять років і ніколи не шкодували про те, що робили. Тепер вона думала, про те, чи встиг Арсеніо покаятися в останній момент свого життя, і про те, чи вистачило би їй розуму благати Бога про милість і прощення, якби смерть прийшла по неї раптово.
Вирішивши почати все спочатку, Маргарита забрала свого сина й покинула замок Арсеніо. Вона попрямувала до міста Кортона на вершині пагорба, де, як вона чула, отці-францисканці допомагали розкаяним грішникам. Францисканці з Кортони були добрішими, ніж уявляла собі Маргарита. Вони знайшли дім для неї та її сина. Вони призначили двох священників-францисканців бути її духовними провідниками. Коли син Маргарити підріс, францисканці влаштували його до школи.
Священники запропонували Маргариті присвятити себе добрим справам, і вона почала служити бідним у Кортоні. Вона стала настільки вмілою акушеркою, що породіллі наполягали, аби ніхто, крім Маргарити, не займався ними.
Після раптової смерті Арсеніо Маргарита стала особливо відданою бідним душам у чистилищі. Усе своє життя вона щиро молилася за померлих. Коли сама Маргарита помирала, їй було видіння величезної групи душ, що йшли потоком до неба: це були душі, які вона врятувала з чистилища своїми молитвами.
У молодості Маргарита ухвалила погане рішення, але вона змінила своє життя, знайшла стабільний дім для своєї дитини, роботу для себе та отримала духовну та емоційну втіху у францисканців Кортони. З цієї причини вона — хороший приклад для одиноких матерів, який варто наслідувати.
День спомину святої Маргарити з Кортони — 22 лютого.
Переклад CREDO за: Simply Catholic
фінансово.
Щиро дякуємо!
