У неділю, 8 липня 2023 р., в Луцькому кафедральному соборі святих Апостолів Петра і Павла вшанували 80‑ті роковини Волинської трагедії.
Перед Святою Месою відбувся короткий молебень, на якому були присутні президент Республіки Польща Анджей Дуда та президент України Володимир Зеленський. Коли пролунала молитва, глави обох держав поставили запалені лампадки до хрестів перед головним вівтарем храму. Ці світильники — символ пам’яті про жертв Волинської трагедії. Це історичний момент, коли президенти України та Польщі разом віддали шану невинним жертвам Волині, вшановуючи їхню пам’ять та демонструючи єдність обох народів, попри важке історичне минуле.
Святу Месу очолив архієпископ Вісвальдас Кульбокас, Апостольський Нунцій в Україні, у співслужінні з головою Конференції єпископів Польщі архієпископом Станіславом Гондецьким та Главою УГКЦ Святославом Шевчуком. Із ними співслужили єпископ Віталій Скомаровський — голова Конференції римо-католицьких єпископів України та ординарій Луцький; архієпископ Мечислав Мокшицький, митрополит Львівський; а також єпископи Київсько-Житомирської та Кам’янець-Подільської дієцезій. Були присутні глава Православної Церкви України Епіфаній, митрополит Луцький і Волинський ПЦУ Михаїл та архієпископ Вірменської Апостольської Церкви в Україні Маркус Оганесян.
У проповіді Апостольський Нунцій зазначив:
— Ми зібралися в Луцьку, у самому серці Волині, щоб помолитися не лише за жертв трагедії, яка сталася 80 років тому, але й за себе. Адже всі ми пам’ятаємо, як у Євангелії Ісус вказує фарисеям на те, що вони моляться за пророків та мудреців минулого і мучеників, — у той час, як їх вбивали їхні ж предки. Це означає, що формальної молитви замало. Цінність має лише та молитва, яка змінює серце кожного з нас.
Першою ознакою навернення серця для нас є щирий плач. Щирий плач за жертвами, яких у цьому місці 80 років тому було дуже багато. Десятки тисяч: діти, жінки, цілі родини… Нехай Святий Дух потужно діє в цій літургії, щоб ми відчували цих жертв як частину себе — навіть якщо ми не знаємо імена усіх і не маємо з усіма ними прямих сімейних зв’язків. Тільки за умови, що ми щиро плачемо за ними усіма, наша молитва може бути щирою.
Другою ознакою навернення є прощення і прохання по прощення. Прощення одні одним. Цей аспект лежить в основі звернень, які з цієї нагоди підготували католицькі єпископи України та Польщі. Під цими зверненнями стоять підписи архієпископа Святослава Шевчука, Глави УГКЦ, та архієпископа Станіслава Гондецького — голови єпископату Польщі, єпископа Луцького Віталія Скомаровського — Президента єпископської Конференції України, та єпископа Мукачівської єпархії Візантійського обряду Ніла Лущака. Вони представляють весь католицький єпископат України та Польщі. В одному з фрагментів документу, підписаного тут, в Україні, сказано: «Коли наші рани кровоточать, ми не маємо сил любити і продовжуємо кривдити один одного. Отже, ми потребуємо взаємного прощення. Потребуємо зцілення в наших серцях. Ми потребуємо любити і допомагати один одному».
Коли Бог благословляє наше взаємне прощення — ми стаємо не тільки фактично спорідненими, але й відчуваємо втіху Святого Духа у наших серцях і навіть можемо заспівати перед Господом нову пісню, як сказано в псалмах. Адже замало самим пробачити одне одному — бо тільки Господь може дати нам благодать заспівати нову пісню, тобто увійти у Царство Небесне. (…)
Господи Боже, ми безмежно дякуємо Тобі за можливість бути тут усім разом і молитися один за одного, благословляючи так взаємно, щоб ми могли втішати тих, кого жорстоко вбивали в минулому, і могли любити сьогодні.
Після завершення Святої Меси до слова був запрошений Глава УГКЦ Святослав Шевчук. У своїй промові він наголосив, що нам належить слухати вухом віруючої людини, щоби почути, як небо і земля, живі й померлі, в один голосом кажуть одні до одних «Прощаємо і просимо прощення»:
— Це дивна таємниця Пресвятої Євхаристії, яка єднає у тому самому Небі і поляків, і українців, і живих, і померлих. Довкола того самого Божого престолу ми почуваємося єдиним Божим народом: і католики обох обрядів, і православні, і християни інших обрядів.(…) І навіть жертви цієї трагедії, Волинської різні, сьогодні разом із нами, нашими вустами промовляють «Прощаємо і просимо прощення». А ми тут, на землі, молячись за невинних жертв цих страхітливих подій, кажемо: «Вічне спочивання даруй їм, Господи, а світло віковічне нехай їм світить».
Також до присутніх звернувся архієпископ Гондецький, голова єпископату Польщі:
— Прощення у наших серцях відбувається мірою того, наскільки широке є наше серце. Але примирення — це вже інше. Воно вимагає узгодження усіх сторін. Воно потребує більше часу та охоплює увесь народ — хоча ті страшні події стосувалися лише Західної України і решта регіонів не завжди знають, про що йдеться, коли говоримо про Волинську різню. Тож нам потрібне розуміння того, що ми усі поєднані між собою Кров’ю Христа, Його смертю й воскресінням. І лише усвідомлення того факту, що ми вже поєднані, приведе нас до того, що — одні швидше, інші повільніше, — але усі зрозуміємо необхідність підійти до примирення по‑Божому.
До слова запросили також єпископа ВАЦ Маркуса Оганесяна. Він зачитав молитву старовірменською мовою.
Свята Меса й молебень у Луцькому кафедральному соборі були завершальними урочистостями у межах вшанування 80‑х роковин Волинської трагедії. Тут завершилося своєрідне Паломництво прощення та примирення, яке здійснювали єпископи Станіслав Гондецький, Віталій Скомаровський та Святослав Шевчук. Вони 7 липня вирушили з Варшави, де підписали Заяву з нагоди роковин Волинської трагедії. 8 липня відслужили Святу Месу у Парослі Першій — на місці перших масових убивств. А 9 липня молилися разом із президентами Польщі та України в Луцьку.
фінансово.
Щиро дякуємо!
