Загалом Церква не радить давати імена нашим ангелам-хранителям. У документі, виданому у 2001 році Конгрегацією Божого Культу і Дисципліни Таїнств, «Про народну побожність у літургії: принципи та вказівки» сказано: «Не слід заохочувати практику присвоєння імен ангелам, за винятком Гавриїла, Рафаїла та Михаїла, чиї імена містяться у Святому Письмі».
Хоча Конгрегація не пояснює причин відмови від цієї практики, можна зробити певні припущення.
По-перше, потрібно розуміти, що таке ім’я. Для більшості мешканців сучасного західного світу ім’я — це просто звук, який ми використовуємо. Але у стародавньому біблійному світі, і навіть у багатьох місцях сьогодні, ім’я має набагато глибше значення. Ім’я певним чином описує сутність людини. Це допомагає пояснити звичай давніх євреїв називати дитину на восьмий день [після народження]. Ця затримка дозволяла батькам деякий час спостерігати за дитиною, а потім, помітивши її певну сутність, давати їй відповідне ім’я.
Але ми не можемо достатньо знати про сутність конкретного ангела, щоб дати йому ім’я. Тому це присвоєння виглядає недоречно.
Друга причина полягає у тому, що присвоєння імені вказує про певну перевагу над тим, кого ми називаємо. У випадку з дітьми це справедливо, адже батьки мають вищу позицію, ніж діти. Однак ангели вищі за нас. І хоча ми часто говоримо про їхнє служіння нам, вони роблять це як опікуни, через свою вищу владу. Тому Бог наказує нам прислухатися до їхнього голосу (Вих 23, 20-21).
Безперечно, нас заохочують спілкуватися з нашими ангелами-хранителями. Нормальна практика — це казати щось на кшталт «Любий ангеле-хранителю…» або «Ангеле-хранителю, будь ласка, допоможи…»
Я розумію, що багато хто може мати власні сильні почуття щодо того, що радить Конгрегація. І хоча я вважаю застереження розумним, і що ми не повинні називати ангелів на ім’я, ми також повинні бути терпеливими одне до одного навіть якщо маємо розбіжності у цьому питанні, і не дозволяти йому набувати надто великого значення, як щось дозволене чи заборонене.
Суть полягає в тому, щоб уникати такої практики, але зберігати милосердя та обережно виправляти ближнього, якщо це можливо, або ж терпіти це з добротою там, де це необхідно.
Переклад CREDO за: Монс. Чарлз Поуп, Simply Catholic