По їхніх словах ви пізнаєте їх? Ну, частково так. Тому у ці листопадові дні, коли Церква вшановує всіх святих у славі й молиться за тих, хто прагне приєднатися до них у домі Отця, корисно поміркувати над лексикою, що домінувала на щойно завершеній першій асамблеї Синоду про синодальність.
Один із високопоставлених отців Синоду робив лексичні нотатки під час «розмов у Дусі» у малій групі — і був вражений тим, які слова використовувалися, а які ні. Він виклав це у сатиричній формі глузливої записки нібито від Генерального секретаріату Синоду його учасникам.
Мій друг вдався до перебільшення — як робимо ми всі, коли ми роздратовані. Але це було не таке вже й велике перебільшення.
Лексикон Синоду-2023, де виразно світська лексика витіснила характерну мову Церкви, був передбачуваним, оскільки відображав лексику «Instrumentum Laboris» [робочого документа] Синоду. Там слова «синодальний» і «синодальність» вжито 342 рази, «процес» — 87 разів, а «Ісус» — 14 разів. Як можна мати серйозну «розмову у Дусі» за відсутності Ісуса, який, зустрівши апостолів після Воскресіння, дихнув на них і сказав: «Прийміть Духа Святого» (Йн 20, 22)?
«Воскресіння» було ще одним словом, відсутність якого у синодальних дискусіях впадала у вічі, — як казали мені ті, хто брав у них участь. Але що таке Церква «у місії», як не Церква, яка проголошує, що Ісус із Назарету воскрес із мертвих і, таким чином, став Господом і Спасителем? На Синоді-2023 було немало моментів, коли тим його учасникам, що найбільше віддані новій євангелізації — Церкві у місії, яка проголошує Воскреслого Господа Ісуса Христа — здавалося, що Діяння Апостолів ніколи не були написані.
Англіканський вчений і біблійний екзегет Н.Т. Райт наполягав на тому, що не було жодної форми раннього християнства, яка би не проголошувала Ісуса, воскреслого з мертвих. Жодного. Віра у воскресіння — це основа християнської віри. Проте одному єпископу з багатим і успішним досвідом євангелізації довелося пояснювати одному зі своїх співбратів, що дрейфував у тумані «інклюзивності» і «гостинності», що євангелізація — це щось більше, ніж сказати «Заходь!» Євангелізація означає запрошувати загублені у всесвіті душі зустрітися з Воскреслим, який, як казав Йоан XXIIІ у вступній промові перед ІІ Ватиканським собором, «досі стоїть у центрі історії і життя».
Заклик Церкви — це не загальне запрошення до людського спілкування. Це дуже специфічний заклик, «інклюзивність» якого полягає у тому, що він звернений до кожного: прийди на зустріч із Воскреслим Господом. Прийми Його Євангеліє. Стань Його другом. Освятись.
Заклик до навернення й освячення на Синоді-2023 був, у кращому випадку, приглушений. Однак освячення світу і нас самих — це головна мета Церкви. Це те, що ми відзначаємо у День всіх святих: перемогу тих, хто, прийнявши Христа і Євангеліє, освятилися і тепер перебувають у світлі і житті Трисвятого Бога. У День спомину всіх душ і протягом усього листопада ми молимося, щоби ті померлі, які ще не повністю очистилися від накопиченого за життя шлаку гріха, незабаром були цілковито очищені й освячені, щоби комфортно жити з Трійцею та святими. .
Метою Другого Ватиканського Собору було вивести Церкву з оборонної позиції та перетворити церковні інституції на стартові майданчики для місії. Лексика, що домінувала на Синоді-2023, не відображала цієї євангельської мети — хоча її відображали ті представники живих частин Вселенської Церкви, які вживали виразно католицьку лексику. Їхній голос має бути визначальним на другій синодальній асамблеї, яка збереться за рік, — а також у «синодальному процесі», що триватиме протягом цього року.
Читайте також: Вайґель: синодальні розмови «у Дусі» — це переважно соціологічні кліше, а не серйозна теологія
Переклад CREDO за: Джордж Вайґель, First Things
фінансово.
Щиро дякуємо!
