З наближенням Різдва часто виникають дискусії про те, коли саме народився Ісус. Чи справді це було взимку у Віфлеємі понад 2020 років тому? Недавні дослідження групи італійських дослідників підтверджують: так!
Очільник дослідження, Ліберато де Каро, доктор філософії з Інституту кристалографії Національної дослідницької ради в Барі, вважає, що дату народження Ісуса можна встановити через розуміння тогочасних єврейських паломництв і того, як їхні зв’язки з візитом Марії до Єлизавети — і реакція Марії на те, що Єлизавета очікувала на народження Йоана Хрестителя, а також смерть Ірода Великого — вказують на те, що Ісус народився саме у грудні 1 року до н.е.
Про свої висновки де Каро, що також вивчав астрономічні докази реальності Віфлеємської зірки, видимої під час народження Ісуса, справжню дату Його розп’яття та воскресіння і автентичність Туринської плащаниці, розповів у інтерв’ю National Catholic Register.
— Ваше дослідження показало, що є вагомі історичні, календарні та астрономічні причини відносити Різдво Христове до зими 1 року до н. е. Як ви дійшли цього емпіричного висновку?
— Мої дослідження хронології життя Ісуса є результатом плідної співпраці з професором Фернандо Ла Грека з кафедри гуманістичних досліджень Університету Салерно.
Перш за все, варто пригадати, що єврейський календар є місячно-сонячним. Дванадцять лунарних місяців тривають на 11 днів менше, ніж сонячний рік. Місяць — це приблизно тричі по 11. Тому, щоб узгодити єврейський календар з порами року, потрібно додавати 13-й місяць приблизно кожні три роки, у кінці року, що припадає на ранню весну. Рік із тринадцятьма місяцями називають «емболічним».
Важливо також пам’ятати, що історична реконструкція подій, які відбулися в житті Ісуса, не була головною причиною написання Євангелій. Однак вони містять дуже переконливу хронологічну інформацію. Згадайте, наприклад, народження Ісуса взимку. Як цю інформацію можна вивести безпосередньо з канонічних Євангелій? Якщо припустити, що хронологічний запис у Євангелії від Луки про те, що Єлизавета була на шостому місяці вагітності під час Благовіщення Марії, має зв’язок із частотою паломницьких свят в Єрусалимі, це стає важливою вказівкою на ймовірну пору року, коли мав народитися Ісус.
Було три паломництва: одне на Песах, інше на [єврейську] П’ятдесятницю (50 днів після Песаха) і третє — на свято Кучок (через шість місяців після Песаха). Тому максимальний період, який міг пройти між двома послідовними паломництвами, становив шість місяців — від свята Кучок до наступної Пасхи — або ж сім місяців, відповідно до емболічних років. Лука зазначає, що Йосиф і Марія були паломниками згідно з Мойсеєвим законом, який вимагав паломництва до Єрусалима у три вищезгаданих свята.
— Яке значення мають паломництва?
— Цілком правдоподібно буде припустити, що якби між благовіщенням Захарії [про те, що Єлизавета народить Йоана Хрестителя] і Благовіщенням Марії було паломницьке свято, Йосиф пішов би до Єрусалима і вже знав би від священника Захарії про несподівану вагітність його дружини Єлизавети, родички Марії, оскільки вона була похилого віку. Про таку важливу новину неможливо було промовчати.
Та оскільки Марія під час Благовіщення не знала про вагітність Єлизавети, можна зробити висновок, що принаймні за п’ять місяців до цього моменту паломництв не було, оскільки Єлизавета була вже на шостому місяці вагітності. Якби, наприклад, паломництво відбулося за три місяці до Благовіщення, то Захарія і Йосиф уже зустрілися би в Єрусалимі, а після повернення [Йосифа] до Назарета Марія вже знала би про вагітність своєї літньої родички. Однак під час Благовіщення Марія нічого не знала. Принаймні так випливає з розповіді Луки про звістку від ангела, де вагітність Єлизавети здається абсолютною несподіванкою для Марії.
— Про що це нам говорить?
— Це означає, що Благовіщення мало відбутися принаймні через п’ять місяців після паломницького свята. Оскільки інтервали між Пасхою та П’ятдесятницею, а також між П’ятдесятницею і святом Кучок становлять менше п’яти місяців, звідси випливає, що період, до якого слід віднести Благовіщення, був періодом між святом Кучок і Пасхою, і що візит ангела до Марії неодмінно мав бути якраз перед Пасхою. Єврейська Пасха розпочинала літургійний рік і припадала на перший повний місяць весни — зазвичай наприкінці березня/на початку квітня. Якщо додати дев’ять місяців вагітності, то виходить кінець грудня/початок січня. Отже, Різдво насправді могло відбутися у той період року, на який упродовж століть вказувала Традиція Церков Заходу і Сходу.
— Враховуючи це, як ви визначили точний рік народження Ісуса?
— Стосовно цього є давня патристична традиція, наближена до традиційного датування початку християнської ери. Однак після досліджень Е. Шюрера наприкінці 1800-х років думка багатьох істориків змінилася. Євангеліє від Матея розповідає нам про різанину невинних немовлят Іродом Великим з метою знищити новонародженого Ісуса. Отже, Ірод мав бути ще живий у той рік, коли народився Ісус. За словами історика Йосифа Флавія, Ірод Великий помер після місячного затемнення, яке було видно з Єрусалима. Тут, щоб датувати його смерть і, відповідно, рік народження Ісуса, нам стає у пригоді астрономія.
Е. Шюрер, досліджуючи астрономічні альманахи свого часу, знайшов місячне затемнення, видиме з Єрусалима, яке відбулося у березні 4 року до н. е. З цих астрономічних даних та інших історичних міркувань він зробив висновок про смерть Ірода цього ж року. Відтоді підрахунок початку християнської ери, зроблений приблизно 14 століть тому Діонісієм Малим, ставився під сумнів, і сьогодні вважається, що народження Ісуса мало відбутися принаймні у 5 році до нашої ери.
Однак точний астрономічний аналіз можливих місячних затемнень, пов’язаних зі смертю Ірода Великого, — тепер можливий завдяки дослідженням астронома Б. Е. Шефера та більш детальному опису фізичних механізмів, що обмежують видимість таких астрономічних явищ неозброєним оком — показує: дуже малоймовірно, що затемнення 4 року до н. е. взагалі було помічене. Наприкінці 1800-х років, коли Шюрер проводив свої дослідження, було ще невідомо, що часткові затемнення, подібні до нього, не можна було побачити неозброєним оком…
Про те, що затемнення 4 року до нашої ери було непомітне для неозброєного ока стало відомо лише у 1990-х роках. На жаль, сучасні історики, маючи більший, ніж їхні колеги з минулого, доступ до відкриттів, зокрема й у інших галузях, не завжди користуються цими перевагами, залишаючись прив’язаними до результатів застарілих досліджень.
Зрештою, ґрунтуючись на найточнішому аналізі видимості місячних затемнень неозброєним оком, пошук одного з них, видимого в Юдеї 2000 років тому, у взаємозв’язку з іншими хронологічними й історичними елементами, виведеними з писань Йосифа Флавія та римської історії, призводить до єдиного можливого рішення: датування смерті Ірода Великого 2-3 роками н. е. сумісне з умовним початком християнської ери, тобто Різдво Христове сталося наприкінці 1 року до н. е.
фінансово.
Щиро дякуємо!
