Глибоке внутрішнє навернення — це процес і водночас одне з найважливіших завдань «темної ночі». Воно вимагає готовності до самопожертви, самозречення та жертовності.
Чим відрізняється духовна «темна ніч», яка є можливістю для зростання, від депресії, що вимагає фахового лікування?
Розповідає Пьотр Слабек — магістр теології і батько чотирьох дітей, мирянин-головний редактор «Видавництва М».
— Кого стосується «темна ніч» у духовному житті?
— Вона стосується всіх, хто закохався в Бога і хоче якнайтісніше поєднатися з ним. «Темна ніч» допоможе їм відірватися від речей цього світу, які відволікають і віддаляють їх від Творця.
Адже вночі легше звернути погляд лише на Бога. Парадоксально, але саме через близькість та інтенсивність світла ми нічого не бачимо і сприймаємо нескінченну яскравість як непроглядну темряву.
Натомість кожне щире бажання близькості з Богом рано чи пізно тісно буде пов’язане з очищенням, відстороненням від внутрішніх і зовнішніх речей та справ, які відволікають і віддаляють нас від Бога.
Очищення спрямоване головно проти коріння пристрастей і бажань. За Євагрієм Понтійським, це егоїзм і самолюбство. Досвід «ночі» допомагає подолати егоїзм, лінь, нетерплячість, заздрість, засудження інших, наклепи та шукання себе в усіх побожних практиках. У цьому процесі відбувається очищення від залежностей, звільнення від вузьких схем мислення та різних прихильностей, звичок і упереджень.
— Чи можна переживати «темну ніч» у повсякденному житті?
— Якоюсь мірою «темна ніч» є частиною життя кожного християнина, особливо щоденного. Чому так? Насамперед тому, що під час «ночі» Бог очищає нас і перемінює на глибині наших сердець. Це рівень, якого ми не можемо досягти самостійно.
У цьому полягає принципова відмінність так званого активного очищення (якого ми досягаємо своїми силами) від пасивного очищення (яке виконує Бог). Пасивне очищення стосується глибин серця, підсвідомості.
У найпотаємніших закутках нашого серця, як пояснив св. Йоан від Хреста, є «трон». А на ньому зручно вмостилося наше «Я» і не має наміру нікому поступатися своїм місцем. Якщо ми запросимо туди Бога, то досвід Його любові внутрішньо нас інтегрує і поступово дозволить детронізувати наше «Я». Якщо Бог на своєму місці, тобто на троні нашого серця і життя, то і все інше — на своєму місці.
Тому потрібно дозволити Богові перетворити нас на Його образ. І це важко, тому що ми до цього не звикли. Людина підсвідомо не хоче віддавати ініціативу Богові. Вона не хоче, щоб Бог діяв у ній і змінював її. Наше «Я» хоче визначати напрямок нашого життя, хоче завжди тримати ініціативу у своїх руках.
Глибоке внутрішнє навернення — це процес, і водночас — одне з найважливіших завдань «темної ночі». Воно вимагає готовності до самопожертви, самозречення та жертовності.
— Як ми можемо пройти крізь «темну ніч»? Хто наш провідник на цьому шляху?
— Провідниками є бажання, туга за Богом — і насамперед віра, яка постійно очищається в «темній ночі».
Шлях видимої темряви, порожнечі й нікчемності насправді є шляхом пізнання Бога. Це шлях обожествлення, яке відбувається в повсякденному житті — тут і тепер.
Парадоксально, але «темна ніч» — це форма споглядання Бога, можна сказати «темного споглядання». Негативне богослов’я, апофатичне, яке особливо розвинулося у східній традиції, постійно вказує на те, що Бог є нескінченною таємницею, безконечно відмінною від нас і від того, що нас оточує. Ми набагато більше не знаємо про Нього, ніж знаємо. Ми вступаємо на шлях споглядальної молитви через захоплення та зачарування Богом.
— Як розпізнати, що є «темною ніччю», а що — ні?
— Досвід «ночі» супроводжується сухістю, безпорадністю, невпевненістю, спокусами, апатією. Щоб витримати цей тип пасивного очищення, необхідні постійність, віра й довіра до Бога, терпеливість, наполегливість і смиренна надія. Кожна людина переживає свою «ніч». Рано чи пізно — це досвід кожного, хто хоче йти за Богом і провадити глибоке духовне життя. Той, хто шукає близьких стосунків із Богом і тужить за Ним, зазнає цього.
Тоді людину оточує безмірне світло, яке вона сприймає як непроглядну темряву. Це час, коли важко відчути Божу присутність, що позначена насамперед тишею. Тоді ми відчуваємо відсутність Бога.
— Чи відрізняється досвід «темної ночі» від депресії?
— І в депресії, і в «темній ночі» люди переживають своє безсилля, беззахисність, самотність, покинутість і відчуженість. Вони почуваються нікчемними, внутрішньо ізольованими, винними та грішними. Цей досвід насичений страхом, безнадією і втратою сенсу. Однак на цьому схожість закінчується.
Легку депресію часто можна сплутати з акедією (духовною депресією), а не з «темною ніччю». Між депресією, особливо глибокою, і «темною ніччю» є принципова відмінність.
«Темній ночі» передує духовний досвід. Це насамперед релігійний досвід людей, які прагнуть Бога і йдуть до Нього. Біль і страждання викликані відсутністю відчутної присутності Бога. Там, де справжня «темна ніч», є справжній духовний досвід. У цій ситуації, попри біль і страждання, людина кидає виклик своєму повсякденному життю і не занедбує своїх обов’язків. Натомість глибока депресія через свій перебіг часто може так ослабити весь організм людини, що будь‑яка професійна або сімейна діяльність стає неможливою.
Досвід «темної ночі» може ослабити професійну діяльність, але не виключає її повністю, тому що це духовний досвід, а не хвороба, яка поєднує психічні та фізіологічні симптоми. Прикладом цього явища було тривале переживання «темної ночі» св. Матір’ю Терезою, яка при цьому завзято допомагала нужденним і була надзвичайно активною у благодійній діяльності та керівництві чернечим згромадженням.
Духовний досвід має психологічну основу. Депресія впливає на психіку людини, як і шерег інших захворювань, наприклад, цукровий діабет, гіпотериоз тощо. Однак немає причин перебільшувати її духовний вимір. Віруючі люди теж можуть страждати від депресії — так само, як від інших захворювань, зокрема психічних.
Депресію треба лікувати медикаментозно і психотерпевтично, оскільки вона веде до руйнування психіки й тіла, нищить увесь організм, призводить до неможливості справлятися з повсякденним життям.
Натомість «темна ніч» піддає сумнівам власний образ і образ Бога. Духовно очищає від різних релігійних ілюзій, але не викреслює з повсякденного життя і не призводить до тривалої госпіталізації.
Один з елементів, який дозволяє розрізнити, чи людина страждає від депресії, чи переживає «темну ніч», — це внутрішня свобода. Важка депресія супроводжується апатією і виснаженням організму; хворий втрачає сили і почувається внутрішньо примушеним або поневоленим своїм психічним станом до смутку і безнадії. Найнебезпечніший момент настає під час фармакологічного лікування, коли пацієнт набирає фізичних сил: залишений без нагляду, він може реалізувати суїцидальні думки, які часто зустрічаються при цьому захворюванні.
У «темній ночі» страждання асоціюються зі внутрішньою порожнечею та браком досвіду Бога. Це ніч випробування віри або навіть її періодичної втрати. Людина не відчуває, що Бог взагалі існує. Відсутність досвіду Бога приводить до досвіду малості, грішності й слабкості. Однак він має інший вимір, аніж депресивна поведінка, коли людина бачить усе в чорному світлі, відрізана від себе, інших людей і сповнена відчаю.
Навіть посеред «темної ночі» можна, попри все, почуватися вільно. Прагнення і туга за Богом є водночас причиною і величезних страждань, і більшої любові.
Переклад CREDO за матеріалами: Niedziela
фінансово.
Щиро дякуємо!
