Інтерв’ю

Кардинал Мюллер: поверніться до ясності Слова Божого, а не схиляйтеся перед ЛГБТ-ідеологією!

13 Лютого 2024, 13:50 2937

Кардинал Ґерхард Мюллер, колишній префект Конгрегації віровчення, сказав, що постійні спроби прояснити та пояснити «Fiducia Supplicans» лише поглиблюють плутанину; натомість потрібно повернутися до ясності Слова Божого, а не «схилятися перед абсолютно хибною ЛГБТ- і воук-ідеологією».

В інтерв’ю виданню National Catholic Register кардинал Мюллер прокоментував тривалі наслідки ватиканської декларації, опублікованої 18 грудня, яка дозволила «пастирські» та «спонтанні» нелітургійні благословення тих, хто перебуває в одностатевих та інших «неврегульованих» стосунках.

Кардинал Мюллер сказав, що, на його думку, у цій декларації «не було потреби» і що людей, які перебувають у одностатевих стосунках, «приводить до Церкви не релятивізація правди та знецінення благодаті, а чисте Євангеліє Христа».

Нещодавно Папа Франциск учергове виступив на захист «Fiducia Supplicans» в інтерв’ю італійському католицькому журналу «Credere». 

«Ніхто не обурюється, якщо я благословляю підприємця, який, можливо, експлуатує людей: а це дуже серйозний гріх. Водночас вони обурюються, якщо я даю благословення гомосексуалісту… Це лицемірство! — сказав він. — Я не благословляю “гомосексуальні шлюби”. Я благословляю двох людей, які люблять одне одного, і прошу їх молитися за мене».

Кардинал Мюллер був призначений Бенедиктом XVI на посаду префекта Конгрегації віровчення у 2012 році, і він обіймав цю посаду до 2017 року.

 

— Ваше Високопреосвященство, на нещодавньому пленарному засіданні Дикастерію віровчення Папа повторив, що благословення нерегулярних стосунків має бути спонтанним, нелітургійним і не вимагати моральної досконалості, що йдеться про благословення окремих осіб, а не союзу. Але якщо це так, то чи був потрібен такий документ, адже такі індивідуальні благословення вже дозволені?

— У цьому документі не було потреби, але пізніші його інтерпретації релятивізують самі себе і лише поглиблюють, розширюють плутанину. Вони не можуть пояснити, яка різниця між літургійним і приватним благословенням. Вони висувають туманну конотацію замість того, щоб сказати те, що абсолютно чітко міститься в Євангелії: слово Ісуса Христа, передане нам у Старому та Новому Завіті. Як сміємо ми, як слуги Ісуса Христа, заплутувати це Божественне вчення простою людською софістикою?

 

— Деякі коментатори кажуть, що цей документ був потрібен, щоб зупинити Церкву в Німеччині, зокрема, від повномасштабних літургійних благословень гомосексуалістів, що він допоможе цього уникнути. Що ви на це скажете?

— Цими дипломатичними маневрами ми не вирішимо проблеми з німецькими єпископами. Ми повинні сказати правду: що це богохульство, що це гріх. Можна зрадити себе, можна зрадити інших, але ніхто не може зрадити Бога. Ми повинні говорити правду не тому, що ми святі, а інші грішники. Якщо я проповідую Євангеліє, то я перебуваю під судом Євангелія. Сам проповідник повинен бути взірцем для всіх, він має докладати великих зусиль, щоб показувати добрий приклад, підкреслювати віру довірою до проповідника. Але він має промовляти слово Боже, яке робить нас вільними, а не представляти себе більш ліберальним і відкритим, ніж Бог, який пожертвував свого Сина за спасіння світу.

 

— Що ви скажете на думку про те, що у нашій надмірно сексуалізованій культурі, де багато людей постраждали від трагічних наслідків так званої сексуальної революції, такий документ був необхідний, оскільки не було іншого способу достукатися до цих людей, повернути їх назад до Церкви?

— Цих людей приводить до Церкви не релятивізація істини та знецінення благодаті, а чисте Євангеліє Христа. З огляду на слабкість людини, особливо в сфері сексуальності, Ісус не виявив співчуття до перелюбу, але сказав, що кожен, хто навіть дивиться на жінку з пожадливістю, вже вчинив перелюб у своєму серці, тобто вже переступив Шосту Божу Заповідь Декалогу, і таким чином зрікся життя Божого та Його правди.

 

— Інша критика документа стосується не лише його змісту, а й того, чого йому бракує. Наприклад, там немає жодної згадки про гріх статевих стосунків поза шлюбом чи одностатевих стосунків, про важливість покаяння та тверду мету виправитися, немає заклику до людини прийти до Христа.

— Вони уникають цього. Для них ці люди просто перебувають у складних ситуаціях через свою слабкість, тому вони заперечують існування гріха як готовність чинити неправильно і діяти проти святої волі Бога, [думаючи]: вони лише бідні люди, і ми повинні їм допомогти.

Але в чому полягає допомога Ісуса Христа? Це допомога благодаті; це оновлення життя. Кожен покликаний до Царства Божого. Так, всі покликані. Але спасіння — це нове життя в Ісусі Христі, звільнення від гріха, і це означає не тільки поважати моральний стандарт як ідеал, встановлений елітою, або правила, встановлені суспільством, але робити це згідно зі святою волею Ісуса. У цьому полягає значення освячення, і це справжнє щастя, яке рухається Божим шляхом. Це справжнє щастя — а не вперте повторення гріхів.

 

— І про це у документі не йдеться.

— Не йдеться. Немає жодної згадки. Немає чіткої антропології, чіткої доктрини: що таке благодать? Що таке гріх? Що таке первородний гріх? Що таке особисті гріхи? Що з власною волею і співпрацею вільної волі з благодаттю? Тридентський собор ухвалив великий документ про виправдання та первородний гріх. І там сказано: «Якщо хтось каже, що також за допомогою благодаті не можна уникнути гріха, нехай буде анафема і виключення з повного сопричастя Церкви». Потрібна справжня відмова від гріха і повне навернення до Господа.

 

— Тож чи вважаєте ви, враховуючи ці слабкості та помилки, які, за вашими словами, містяться у «Fiducia Supplicans», що документ потрібно відкликати, а кардинал Фернандес, як дехто вимагає, має піти у відставку?

— Це питання до Папи і його відповідальності. Але я думаю, що з усіма цими інтерв’ю та інтерпретаціями інтерпретацій інтерпретацій справи не покращуються. Поверніться до ясності слова Божого і того, що сказано в Катехизмі, а не схиляйтеся перед цією абсолютно неправильною ЛГБТ- і воук-ідеологією. Це не сучасно; це повернення до старого язичництва. Це було у старому язичницькому грецькому, римському та перському світі: всюди дозволялися гомосексуальні акти та сексуальні стосунки з неповнолітніми, там не було високого стандарту моралі, зазначеного в Десяти Заповідях. Але, з іншого боку, святий Павло сказав, що навіть язичники у світлі свого розуму та сумління здатні зрозуміти те, що написано в їхніх серцях (природний моральний закон).

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity