Попри різні мови, звичаї, політичні умови тощо, католики всього світу мають багато спільних богонатхненних практик і ритуалів, які протягом століть передавалися Святою Матір’ю Церквою. До них належить спомин святого Власія (3 лютого) і пов’язаний із ним ритуал благословення людей, що мають хвороби горла.
До нас дійшло небагато фактів про святого Власія — крім того, що він жив у IV столітті, був єпископом вірменського міста Севастія (сучасний Сівас, Туреччина) і загинув мученицькою смертю. Як лікар, він вважався праведною людиною, і громадяни Севастії ще замолоду обрали його своїм єпископом. Крім цих скупих фактів, ми маємо ще деякі відомості про святого Власія, але вони походять уже з легенд. У Середньовіччі він став одним із найпопулярніших святих, але й сьогодні його активно вшановують — особливо у Вірменії.
Легенди і факти
Святий Власій є покровителем хорватського міста Дубровнік, і його стосунки з цим місцем унікальні тим, що він… ніколи там не був. У 971 році він об’явився місцевому мешканцю і попередив його про небезпеку вторгнення венеційського війська. Містяни швидко організували оборону, і венеційці мусили відступити, втративши елемент несподіванки, на який розраховували.
Протягом четвертого століття Римська імперія була розділена між імператором Константином на Заході та імператором Ліцинієм на Сході. Хоча вони часто ворогували, однак у лютому 313 року зібралися разом, щоб підписати Міланський едикт, який мав на меті покласти край усім релігійним переслідуванням. Хоча цей документ завжди був важливим етапом християнської історії, та він не поклав край довготривалій напруженості стосунків між двома імператорами. Історики стверджують, що Ліциній був дуже жадібним і підписав угоду лише задля політичної вигоди. Конфлікти між Сходом і Заходом тривали й надалі — спровоковані, здебільшого, Ліцинієм, який продовжив переслідувати християн навіть після підписання Міланського едикту. У 316 році святий Власій став однією з його жертв.
Спочатку Власій переховувався у печері в гірській місцевості поблизу Севастії. Кажуть, що його єдиними відвідувачами були дикі тварини, що тягнулися до нього і мали з ним особливі стосунки — подібно до тих, які століттями пізніше матиме з творінням Божим святий Франциск Ассізький. Згодом єпископа Власія знайшли, заарештували та привели до Агріколи, місцевого римського намісника. За тверде дотримання християнських переконань його бичували і кинули до в’язниці. Згідно з легендами, дорогою до в’язниці (або відразу після ув’язнення) сталося два чуда. До єпископа прийшла жінка, засмучена тим, що вовк украв її свиню. Він помолився — і вовк повернув свиню власниці. Інша легенда розповідає, як одна мати благала Власія вилікувати її сина, у якого в горлі застрягла риб’яча кістка, через яку він помирав. Власій помолився над хлопчиком, і дитина негайно зцілилася.
Невдовзі Агрікола знову взявся допікати Власія, вимагаючи від нього зректися Ісуса під загрозою тортур. Той відмовився, і його жорстоко катували — зокрема, дерли його шкіру великим залізним скребком. Та жодні тортури не змусили Власія зректися від Христа, тому у 316 році його засудили до смерті й обезголовили. Обставини його смерті нагадують нам про іншого святого — Йоана Хрестителя, так само ув’язненого й обезголовленого за віру.
Культ святого Власія
Чудесне зцілення хлопчика і той факт, що Власій був лікарем, породили переконання, що він здатен зцілити більшість хвороб — але передусім хвороби горла. Ще у IX столітті у Західній Церкві його просили про заступництво при хворобах горла, а в XV столітті започаткували окремий ритуал благословення.
У середні віки його культ як чудотворця був поширений у всій Європі. Він був одним із Чотирнадцяти святих помічників, які, як вірили християни, могли впоратися з певними медичними проблемами. Сьогодні по всьому світу є католицькі храми, які носять ім’я святого Власія.
Свічки, які використовують під час благословення горла, можуть бути свічками, освяченими на Стрітення (2 лютого), або ж їх можна освятити безпосередньо у день спомину святого Власія.
Найчастіше під час Меси всі парафіяни, які бажають прийняти благословення, зазвичай виходять наперед, де на них очікує священник із двома освяченими свічками, схрещеними і перев’язаними червоною стрічкою. Він торкається свічками шиї людини з кожного боку і говорить: «Через заступництво святого Власія, єпископа і мученика, нехай Бог визволить тебе від усякої хвороби горла та від будь-якої іншої хвороби. В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа». Червона стрічка символізує мученицьку кров, а Х-подібна форма свічок — смерть іншого святого, апостола Андрія, який згідно з традицією був розіп’ятий на хресті такої форми. Під час благословення ми звільняємося не лише від хвороб, але й від усього, що відділяє нас від Бога.
Переклад CREDO за: Simply Catholic
фінансово.
Щиро дякуємо!
