Архиєпископ Мечислав Мокшицький, голова Єпископату РКЦ України прокоментував декларацію, підписану Папою Франциском та Патріархом Кирилом:
— Ваше Високопреосвященство, які Ви маєте очікування від декларації?
— Як і багато християн, що живуть у світі, я поділяю думку і переконаний в історичності цієї зустрічі, очікуваної протягом багатьох років і навіть протягом багатьох століть. Звернімо увагу й оцінімо перші слова вітання, які пролунали з вуст Папи Франциска: «нарешті», «ми – брати». У відповідь Патріарх Кирило заявив: «Тепер легше». Тому я вірю, що ця зустріч в Гавані — це початок нового шляху діалогу, так необхідного для обох Церков, і для світу, в якому живуть поруч один з одним віруючі Сходу і Заходу, яких торкаються ті ж проблеми й пов'язують такі ж надії. Ця спільна декларація несе послання Євангелія стосовно сім'ї, що розуміється як союз чоловіка та жінки, поваги до людського життя від зачаття до природної смерті. Релігійні цінності, якими керуються обидві Церкви є точкою зустрічі та, ймовірно, становлять спільний фундамент, на якому можна будувати єдність.
— А що стосується заклику до миру?
— Заклик до миру у світі й припинення гонінь, яких зазнають християни на Близькому Сході та пробудження совісті відповідальних за такий стан, тобто керівників деяких народів та релігійних спільнот, є криком на захист найбільш скривджених. Це ж від людини залежить війна чи мир між народами. І якщо чогось очікую, то чергових зустрічей, діалогу та не оцінювання справ Божих під політичним кутом, тому що цей людський фактор не раз був в історії поганим порадником. Від нас, християн, очікую погляду через призму любові, поваги, розуміння і прощення. Одночасно пам'ятаймо, що це перший документ такого рангу, і він завжди буде окресленням дороги на майбутнє, не вирішить і не пояснить кожної справи, але дасть початок доброї дороги.
— У документі йдеться про ситуацію в Україні. Що несуть ці слова?
— У Декларації є такі слова: „Вболіваємо з приводу протистояння в Україні, що вже спричинило багато жертв, завдало незліченні страждання мирним мешканцям та привело суспільство до важкої економічної та гуманітарної кризи. Закликаємо всі сторони конфлікту до розсудливості, суспільної солідарності та до діяльного будування миру. Заохочуємо наші Церкви в Україні трудитись над досягненням суспільної гармонії, утриматися від участі в протистоянні та не підтримувати його подальший розвиток.» Хіба це не є дуже рішуче відстоювання за український народ і заклик про припинення війни? Хіба це не є заклик, як для політиків, так і для нас, віруючих, щоб ми понад усіма поділами побачили цінність людського життя, право на свободу, життя у мирі й самовизначення вільного українського народу?
Я думаю, що заклик, скерований до вірян в Україні, також побічно звернений до всіх вірян наших Церков – і в Росії, і, отже, до влади цієї держави.
Якщо ж хтось чекав якихось дуже радикальних тверджень або суджень, то, можливо, є розчарований. Однак я вірю, що формат цієї зустрічі та цієї Декларації допоможе всім нам побачити перспективу миру, якого так сильно прагне наш народ. А це вже не від Декларації буде залежати, але від доброї волі людей.
— До чого покликаний кожен з нас, хто прочитає цей текст декларації?
— Хоча те, що я зараз скажу, не можна знайти в Декларації, але з усього контексту, напевно, це витікає, це слова святого Франциска з Ассизі, який до своїх братів сказав: «Брати, поки маємо час, робімо добро». Отже, покликані відкритися на так багато спільних справ, почнімо реалізовувати це добро в повсякденному житті, у своїх сім'ях, місцях праці. Поважаючи один одного. Це від цих малих справ починаються ті великі.
Католицький Медіа-Центр
Фото: Роман Кошовський, tvoemisto.tv
фінансово.
Щиро дякуємо!
