Про що конкретно і наскільки детально потрібно говорити на сповіді?

ПИТАННЯ: Про що конкретно і наскільки детально потрібно говорити на сповіді?

ВІДПОВІДЬ: Існує дуже багато схем іспиту сумління, який ми проводимо, готуючись до сповіді. Нагадаємо, що визнання тяжких (смертних) гріхів є обов’язковим, визнання ж легких (повсякденних) гріхів є бажаним. Немає якоїсь єдиної схеми.

У сповіді необхідно перераховувати всі смертні гріхи, які ми пам’ятаємо, їхню кількість (хоча б приблизну) і вид. Говорити потрібно максимально чітко і без зайвих слів, вказуючи на ті обставини, які змінюють вид і тяжкість гріха, не заглиблюючись у подробиці. Наприклад, замало сказати про гнів, якщо в гніві ми підняли руку на людину. А якщо ця людина — мати або, скажімо, священнослужитель, то про це теж слід сказати. У гніві ми грішимо проти ближнього, завдаючи йому образи, а піднімаючи руку, ми грішимо проти його недоторканності. У випадку з матір’ю ми грішимо ще й проти заповіді про шанування батьків, а у випадку зі священиком — здійснюємо і святотатство.

Знову ж таки, якщо ми обмовили ближнього, зашкодивши його репутації, то замало сказати «засуджував»: потрібно назвати гріх його ім’ям, оскільки свідомий наклеп — це смертний гріх.

Таким чином, у деяких випадках замало сказати просто «гнів», а слід повідомити і деякі подробиці, що змінюють вид і тяжкість гріха.

Що стосується розрізнення між смертними і повсякденними гріхами, можна звернутися до наших попередніх питань, у яких ми багато разів порушували цю тему.

Нагадаємо, що на сповіді обов’язково каятися в таких смертних гріхах (скоєних свідомо і за згодою волі), як: участь у спіритичних сеансах, звернення до ворожок, магів і цілителів; богохульство; пропуск Служби Божої без поважної причини в неділю і свята; причастя без попередньої сповіді зі смертних гріхів; замовчування смертних гріхів на сповіді; вчинення аборту або порада зробити аборт; вживання наркотиків, пияцтво; гріхи проти цнотливості — наодинці з собою або з іншими людьми (перелік цих гріхів можна знайти в Катехизмі Католицької Церкви); навмисний перегляд аморальних видовищ і журналів; наклеп на ближнього.

Визнання повсякденних гріхів є не обов’язковим, але бажаним.

Переклад: Католицький оглядач

На питання читачів відповідає російська служба Радио Ватикан