Піст – великий чи довгий?

Загадка про піст: великий чи довгий? Пісний чи тихий? Для Ісусика чи для мене?

Вже кілька днів, як почався так званий Великий Піст, той, після якого наступить весна, буде посвячення паски, з’їдуться родичі і буде мило. А якщо серйозно і офіційно – почався час очікування на Христове Воскресіння.

Як завжди починаю з шукання великопісної постанови і з автоналаштувань, що розпочинається особливий період, тож треба те, і те, і те. Класика: в піст слід постити, що означає відмову від чогось приємного, але приземного заради того, що приходить важче, але має солодші плоди – заради близькості з Богом.

Великий піст. Яким він має бути? Без «Алілуї», «Слави во вишніх», з «Хресною дорогою» та «Гіркими жалями» і фіолетовим кольором. Але то формально, всі ці речі – як мінорна тональність, яка має допомогти настроїти душу на спеціальний пісний лад. Цей піст досить довгий, адже в ритмі сучасного життя, де час – це гроші, а кожна секунда – це безліч подій і явищ, за 40 днів можна прожити десять життів, зробити кар’єру, одружитися, написати книжку, заснувати фірму і ще безліч речей. Але цей піст ще й великий, і саме цей його вимір відкриваю якось по новому. Все велике вимагає великих зусиль – великий торт вимагає величезного апетиту, а велике відкриття – великих старань.

Пісний чи тихий? Голодувати тілом, чи духом? Пожити на хлібі та воді чи спробувати відмовитися від Інтернету? Якщо розібратися – і те і те зробити складно, воно вимагає дійсно великих зусиль. Зваживши всі «за» і «проти» знайдеться по двадцять п’ять аргументів за тим, що такі речі – це нерозсудливо, це занадто, не про це в пості йдеться. А власне, про що в ньому йдеться? Якщо можу не умертвлятися, ні в чому собі не відмовляти, то що таке піст?

Ісус постив своїх сорок днів на пустелі, без їжі, води і даху над головою. Як на нинішні мірки – це досить екстремально і сучасний католик точно повинен запитати дозволу на щось таке в духівника. Для чого був Христовий піст? Теологи знають десятки відповідей, з яких швидше за все вийде, що Він робив це для нас. Для кого маємо постити ми? Посмію припустити, що не для Ісуса.

Як би це пояснити? Мені це пробувала втовкмачити подружка – Ісус так сильно і безумовно нас любить, що не звертає уваги на те, чи ми з’їли м’яса чи риби, лише на те, щоб зберегти нас при житті. Для чого ж ми постимо? Щоб широко розплющити очі духа і з Божою допомогою хоч трохи наблизитися до джерела Божої любові, від якого в своєму егоцентризмі залишаємося нащодень так далеко. Перестаючи так сильно себе любити і сприймати як центр світу – можу постити. Менше дбаючи про свої фанаберії та забаганки – звільняюся від егоїзму, відкриваюся на Бога.

Почався довгий піст. Молюся, щоб мати сили вчинити його ще й великим. І навіть якщо не все вдасться і егоїзму поменшає всього на пару грамів – це буде моя маленька перемога для Христа, мій вихід з гробу. Бо ж не хлібом єдиним.

_________________________________________________________

УВАГА!
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.