Роздуми над Першим читанням на понеділок ХXXIV Звичайного тижня, рік ІІ
Я, Йоан, глянув, – і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним сто сорок чотири тисячі, які мають Його Ім’я та Ім’я Його Отця, написані на їхніх чолах. І я почув голос із неба, наче шум бурхливих потоків або як гуркіт великого грому; почув і голос, наче гуслярів, які грали на своїх гуслах. І вони наче співають нову пісню перед престолом та перед чотирма живими істотами і старцями. І ніхто не міг навчитися тієї пісні, крім цих ста сорока чотирьох тисяч, викуплених від землі.
Вони йдуть слідом за Агнцем, куди б Він не йшов. Вони викуплені від людей – перші плоди для Бога та Агнця. В їхніх устах не знайдено лукавства: вони непорочні.
Одкр 14,1-3.4б-5
Літургійні уривки не завжди подано цілісно, а це утруднює зрозуміння тексту. Після останнього читання про двох свідків книга Одкровення розказувала про видіння, пов’язані з таємничою особою Жінки та її Дитяти, яким загрожує червоний дракон. Архангел Михаїл перемагає дракона з його ангелами й скидає їх на землю. До дракона долучається перший звір, який має велику силу, так що перед ним падають ниць мешканці землі (13, 3-4.8). Звір воює проти святих, тобто віруючих, і навіть їх перемагає… З’являється другий звір, що співпрацює з першим. Вони накидають ярмо неволі на людей, ставлячи особливий знак на них (13, 16-18). Хто їм не кланяється — має померти, їхні права обмежуються, життя стає щораз важчим.
І в такому контексті читаємо сьогоднішнє перше читання: великий натовп «сто сорок чотири тисячі, викуплених від землі». 144 тисячі (вже з’являлося в 7,4) це символ повноти спасенних, які творять велику групу (пізніше – 7,9 – буде сказано, що їх неможливо порахувати, так що не треба сприймати це число буквально). Довкола — переслідування, утиск, смерть, але залишається велика група людей, вірних попри все. Вони співають, і їхній спів єднається з небесною літургією. Це люди віри й радості. Атмосфера миру та впевненості панує в цьому зібранні. Їхня єдність з Агнцем чинить із них мешканців неба й учасників небесного поклоніння Богу, хоча вони ще живуть на землі. Як інші позначені знаком звіра, так вони носять на своїх чолах імена Бога Отця та Агнця. «Вони йдуть слідом за Агнцем, куди б Він не йшов», а ми знаємо, куди йшов цей переможний Агнець. Життя християнина проходить ті самі етапи, не вберігаючи його страждань. Але вірні вже знають про перемогу Агнця, тому з таким спокоєм живуть у цьому світі, що наближається до катастрофи зла.
Для роздумів:
- носити знак Бога й Агнця на видному місці (чолі) – що це значить для мене сьогодні?
- я викуплений від землі?
- йти “слідом за Агнцем, куди б Він не йшов” кожного дня. Сьогодні що це значить для мене?
- “викуплені від людей – перші плоди для Бога та Агнця” – віруючі становлять первістки, призначені для Бога, належать Їм;
- “в їхніх устах не знайдено лукавства” – моя мова має бути бездоганною;
- “вони непорочні” – без плями, бездоганні: риса Церкви і моя (має бути).
Молитва
Боже, який возсідаєш на престолі, Агнче, який переміг зло, хочу належати вам посеред зла і падіння світу. Хочу йти за Агнцем. Додай лише мені сили, щоб витривало й відважно жити вірою!