Туринська плащаниця насправді походить із часів Ісуса, — нове наукове дослідження

Нова методика використання рентгенівського датування показує: Туринська плащаниця набагато старша, ніж твердять деякі вчені. 

Італійський вчений Ліберато Де Каро з командою дослідників з Італійського Інституту кристалографії використав метод «ширококутного розсіювання рентгенівських променів» для дослідження природного старіння зразка тканини, взятого з плащаниці. Науковці дійшли висновку, що плащаниця набагато старша за сім століть, як раніше вважали дослідники, що у 1988 році застосували метод радіовуглецевого датування. Насправді їй близько 2000 років, що означає, що реліквія походить із часів Ісуса.

У своєму інтерв’ю для National Catholic Register Ліберато Де Каро, що займається дослідженням Туринської плащаниці протягом 30 років, розповів про деталі свого відкриття.

— Докторе Де Каро, чи могли би ви поділитися з нами своїми висновками щодо Туринської плащаниці?

— Три роки тому ми розробили новий метод датування зразків лляних тканин. Тканинні волокна на макроскопічному рівні можна порівняти з пачкою спагетті: спочатку всі вони однакової довжини, але якщо завдавати цій пачці ударів, вони ламатимуться. Чим більше буде ударів, тим сильніше вони ламатимуться. Зі збільшенням кількості поштовхів однакової інтенсивності, середня довжина спагетті зменшуватиметься, доки не сягне мінімальної довжини. 

Це ж відбувається і з волокнами тканини. Протягом століть вони поступово розриваються через спільну дію температури, вологості, світла та дію хімічних агентів у середовищі, в якому знаходиться тканина. Природне ж старіння залежить тільки від температури навколишнього середовища і відносної вологості повітря. Тому ми розробили метод вимірювання природного старіння лляної тканини за допомогою рентгенівських променів, а потім вирахували час, що минув із моменту її виготовлення. Цей метод датування, заснований на техніці під назвою «ширококутне розсіювання рентгенівських променів», був спочатку перевірений на інших зразках тканин, а потім застосований до зразка, взятого з Туринської плащаниці.

— Скільки часу зайняло ваше дослідження і чи проходило воно експертну перевірку?

— Дослідження почалося у 2019 році, але пандемія, на жаль, спричинила затримки. Зрештою ми застосували нову техніку до зразка Туринської плащаниці — результати дослідження були опубліковані у міжнародному журналі Heritage приблизно через місяць підготовки, протягом якого нашу роботу оцінювали і перевіряли троє незалежних експертів і редактор журналу. Результат дослідження був також оприлюднений на сайті Національної дослідницької ради Італії.

— Чи використовувався раніше метод ширококутного розсіювання рентгенівських променів?

— Перший документ, опублікований у 2019 році, продемонстрував надійність нової техніки рентгенівського датування на серії зразків лляних тканин, походження яких датувалося від 3000 р. до Р.Х. до 2000 р. після Р.Х. [див. чорні, червоні, зелені та сині криві на малюнку нижче]. Ці криві показують, що зразок Туринської плащаниці [помаранчева крива на малюнку] повинен бути набагато старшим за ті приблизно сім століть, які показувало дослідження, проведене у 1988 році.

— Наскільки точні ваші методи порівняно з методом радіовуглецевого датування, який використовувався раніше, зокрема у 1988 році?

— У 1988 році радіовуглецеве датування [метод датування, який досліджує розпад вуглецю-14 (радіовуглецю) до азоту] показало, що Туринській плащаниці має бути близько семисот років, а отже вона — не справжня реліквія, оскільки походить із середньовіччя. Але, як відомо, зразки тканин піддаються різним забрудненням, які не завжди можна контролювати і видалити з обраного зразка. Приблизно половину обсягу пряжі з натурального волокна становить проміжний простір — порожнеча, заповнена повітрям або чимось іншим, що може потрапити між волокнами. Все, що туди потрапляє, потрібно обережно видалити. Якщо процедура очищення зразка не була ретельно виконана, метод радіовуглецевого датування не буде надійним. Можливо, так було в 1988 році — існують експериментальні докази, що при переміщенні від периферії до центру зразка по його найдовшій стороні спостерігалося значне збільшення вуглецю-14.

У таких випадках, коли дати, отримані внаслідок двох різних методик, не узгоджуються, потрібно діяти з обережністю, перш ніж будуть досягнуті остаточні висновки. Рентгенівска методика датування тканини недеструктивна, тому її можна повторити кілька разів на одному зразку. Вона вимагає дуже малих зразків тканини з лінійними розмірами, меншими за 1 мм, і це є перевагою в порівнянні з радіовуглецевим датуванням, яке вимагає набагато більших зразків і є руйнівним, оскільки можна зробити лише одне вимірювання на одному зразку. Було би чудово мати колекцію рентгенівських досліджень зразків Туринської плащаниці, проведених у різних лабораторіях.

— Як ви ставитеся до інших теорій, які стосуються автентичності Туринської плащаниці — зокрема, до ботанічних доказів, знайдених у 1999 році, або ж до випромінювання, викликаного землетрусом, що нібито спричинило появу зображення на ній?

— Задокументована історія плащаниці охоплює сім століть, і вся вона стосується Європи. Однак попереднє дослідження пилку, що міститься в її волокнах, довело присутність пилку з Близького Сходу, зокрема зі стародавнього регіону Палестини, що може свідчити про тривале перебування плащаниці саме там, а не в Європі. Щоб бути у цьому впевненішими, можна повернутися до аналізу плащаниці, щоб зрозуміти, в яких географічних областях вона могла перебувати. Фактично наше дослідження показало, що датування залежить від середньої температури регіону, в якому зберігався артефакт. Наявність пилку або мінералів, характерних для певних регіонів, може допомогти прояснити його «приховану історію» — присутність в інших географічних регіонах, що характеризуються набагато вищими температурами, ніж у Європі.

Туринська плащаниця кидає виклик науці, і кожне нове дослідження може прояснити частину складної головоломки, яку представляє ця реліквія. Наприклад, зображення на Плащаниці ще не знайшло остаточного пояснення, яке би поділяла вся наукова спільнота. Вивчаючи відбиток на фотопластині, намагаються простежити природу випромінювання і його властивості. Це ж саме можна зробити і з зображенням на плащаниці.

З цієї причини ідея про те, що нейтронний потік міг збагатити тканину плащаниці вуглецем-14, спотворюючи її датування, сягає 1989 року. Журнал Nature писав: «Якщо Туринська плащаниця насправді є поховальним покровом Христа, всупереч її нещодавно встановленому віку у близько 670 років, то, згідно зі Святим Письмом, вона була присутня під час унікальної фізичної події: воскресіння мертвого тіла. На жаль, ця подія недоступна для прямого наукового вивчення».

Тому, якщо з наукової точки зору відкинути гіпотезу воскресіння та сліди, які воно могло залишити на лляному полотні, необхідно йти на пошуки природних явищ, які могли би спричинити послідовний потік нейтронів, щоб змінити ізотопну кількість вуглецю-14 — як передбачає гіпотеза землетрусу, на яку ви посилаєтеся. Тут потрібно запитати: чи є у нас ще десь у світі докази хоча б одного науково підтвердженого випадку, коли природне явище змінило ізотопну кількість хімічного елемента?

— Чи існують такі докази?

—  Так, відповідь на це питання можна знайти на Окло, урановому родовищі на південному сході Габону, де видобувають паливо для французьких атомних електростанцій. На збагачувальних підприємствах концентрацію урану-235 у руді, що видобувається з шахт, завжди перевіряють на предмет природного походження. Частка урану-235 відносно всіх можливих ізотопів фіксована, і також однакова для місячних зразків і метеоритів.

У червні 1972 року до Франції прибув вантаж зі значно меншим за природний складом урану-235. Почалося наукове дослідження, під час якого було виявлено, що в минулому у певних ділянках родовища були створені належні умови для того, щоб нейтрони, які викидаються при спонтанних поділах урану, уповільнені водою, що циркулює в родовищі, змогли відтворити ланцюгову реакцію, яка локально зменшила природну кількість ізотопів урану-235.

Що показує цей приклад? Що іноді навіть у природі трапляються дуже особливі умови, які завдяки сукупності факторів роблять щось насправді унікальне і неповторне. Тому мудрість повинна навчити нас бути дуже смиренними, поміркованими і розважливими під час вивчення природних явищ, перш ніж прийти до остаточних висновків, які іноді можуть бути квапливими, а отже, і помилковими. Очевидно, що це ще актуальніше, коли йдеться про воскресіння Ісуса Христа, унікальну подію в історії, в яку вірить незліченна кількість людей. З пошани до цієї віри потрібно бути як мінімум обережними.

— Наскільки значущими є ваші висновки для Церкви і чи братиме участь Ватикан у спробах їх автентифікації?

— Туринська архідієцезія може бути зацікавлена ​​в таких дослідженнях більше, ніж Ватикан. Насправді, у 2002 році архідієцезія вже взяла деякі зразки плащаниці для майбутніх наукових досліджень. Достатньо було би взяти з них зразки, об’єднати їх з іншими зразками стародавніх тканин, чиє датування відоме, і залучити кілька лабораторій до експерименту з використанням розробленої нами техніки. Можна також провести сліпий експеримент, тобто щоб у лабораторіях не знали, які саме зразки взяті з плащаниці, щоб уникнути будь-якої ​​упередженості в аналізі даних дослідження.

— Чи будете ви й надалі працювати з плащаницею?

— Все залежить від можливості отримати нові зразки для аналізу. У будь-якому випадку, окрім плащаниці, є й інші важливі тканинні реліквії, традиційно пов’язані з Ісусом, — наприклад, Ов’єдський судар чи хустина з Маноппелло, що їх я також вивчав у минулому. Ця нова техніка дослідження перебуває на початковому етапі і потребує подальшої розробки — наприклад, можна зробити її придатною для дослідження тканин із інших рослинних волокон.