Кажуть, що гріх — це кораблетроща душі. Якщо гріх тяжкий, то кораблетроща стає смертельною.
Сповідь — єдина дошка, за яку можна безпечно вчепитися, щоб повернутися у тиху гавань Божої благодаті.
1. Коли ми готуємося до сповіді, дуже важливо чітко розрізняти повсякденні і смертні гріхи. Смертний гріх — це тяжкий і об’єктивно злий вчинок, скоєний цілком добровільно з повним усвідомленням того, що він є злим. Повсякденний гріх — це відхилення, але не повне відвертання від Бога, своєрідна літеплість душі. Такі гріхи завдають шкоди нашому стану божественної благодаті, але не руйнують його, на відміну від смертних гріхів.
2. Усвідомлення смертного гріха вимагає якнайшвидшої сповіді. Це потрібно зробити перед тим, як приймати Святе Причастя. Втім, не обов’язково щоразу сповідатися перед Причастям за кожен повсякденний гріх. Церква навчає, що щире каяття і Святе Причастя дають відпущення таких гріхів.
Буває так, що людина може впасти в смертний гріх і і повертається до конфесіоналу лише через кілька днів після останньої сповіді. Легкий доступ до конфесіоналу може призвести до хибного переконання, нібито не потрібно утримуватися від впадіння у повсякденні гріхи. Варто пам’ятати, що надто часті сповіді можуть свідчити про зловживання Божим милосердям і, можливо, про слабке прагнення більше не грішити, а отже — про зловживання Таїнством примирення. Тому священники часто просять не сповідатися частіше, ніж раз на тиждень. Хороша стандартна практика — це раз на два-три тижні, хоча у випадку смертних гріхів це варто зробити якомога швидше.
3. Немає необхідності ходити на сповідь згідно з суворим графіком або у певні визначні дати, скажімо, кожної першої п’ятниці або суботи місяця, у Неділю Божого Милосердя та інші дні, з якими пов’язані відпусти. Церква каже, що для отримання відпусту достатньо приступити до Таїнства примирення протягом 20 днів до відпусту і не мати на совісті тяжкого гріха.
4. Деякі люди мають звичку сповідатися з одних і тих самих гріхів — іноді неодноразово. Ви мусите визнати лише ті гріхи, які скоїли з моменту останньої сповіді (які й справді можуть бути такими ж, як і минулі, бо іноді ми маємо постійні вразливі місця). Виняток з цієї настанови — це якщо ви згадали про смертний гріх із минулого, в якому ви не сповідалися; тоді потрібно сповідатися у ньому негайно.
5. Таїнство примирення призначене для сповіді та відпущення ваших гріхів. Хоча священник може дати вам певні поради, це не місце для глибокого духовного керівництва. Невиправдане затягування вашої сповіді, коли ви ставите додаткові питання або обговорюєте своє духовне життя, як правило, демонструє відсутність милосердя до тих, хто стоїть за вами, безпідставно очікуючи довше для того, щоб визнати свої гріхи.
6. Сповідь повинна бути досить стислою, конкретною, вичерпною і добре підготованою. Довгі детальні пояснення того, що саме і як саме ви зробили, не потрібні. Це також може бути тонким способом виправдання або навіть переживання свого гріха наново. Отже, визнавайте свої гріхи коротко, а якщо священнику потрібно буде більше інформації, він спитає сам. З іншого боку, гріхи, які ви визнаєте, мають бути досить конкретними, а не загальними спостереженнями. Наприклад, слова «я не виконував Божих заповідей» не будуть достатньо конкретними. Натомість визначте, як саме ви не дотримувалися Божих заповідей.
7. Іноді священник під час сповіді може сказати вам щось, чого ви, можливо, не хочете чути. Будь ласка, врахуйте, що Святий Дух іноді діє доволі прямолінійно, щоб допомогти нам викорінити гріх. Намагайтеся не відчувати розчарування, а натомість подумайте, що, можливо, Святий Дух надихнув священика сказати вам щось прямо, тому що вам це може знадобитися.
Переклад CREDO за: cantius.org
фінансово.
Щиро дякуємо!
