На звільнених територіях України продовжують знаходити масові поховання українців.
Про важливість збереження пам’яті усіх жертв, тортури задля зречення від України та крихкість людського сумління в інтерв’ю для Французької редакції Радіо Ватикану — Vatican News розповів французький священник Патрік Дебуа, який вже декілька місяців поспіль збирає свідчення українських жертв насилля та документує вчинені злочинства.
В Україну о. Патріка Дебуа привів досвід дослідження Голокосту, адже раніше священник був науковим координатором єврейського меморіалу «Бабин Яр» у Києві. Відомо, що там покояться останки 34 000 євреїв, убитих у вересні 1941 року оперативними каральними загонами нацистів (Einsatzgruppe). Зібравши свідчення багатьох вцілілих, у 2004 році священнослужитель презентував світові книгу «Хранитель спогадів: Кривавими слідами Голокосту», що відома свідченнями про переслідування та вбивства українських євреїв. А сьогодні російські військові розстрілюють Бабин Яр, зробивши місце молитви та пам’яті мішенню для ракет.
Тож, після початку конфлікту в Україні французький дослідник розпочав збирати свідчення українських жертв жорстокості, зокрема сьогодні він повертається до нещодавніх масових убивств, виявлених на північному Сході України.
Новини про масові поховання в Україні — велике потрясіння для мене
Священник зізнається, що одного ранку усвідомлення факту про знайдення братських могил в Україні стало великим потрясінням, адже в Європі їх не бачили з часів Сараєво та Сребрениці.
«Ми думали, що вже перегорнули цю сторінку, але раптом виявляємо братські могили мирних жителів та військових у середині XXI століття. Це дуже болісне пробудження. І ми також повинні думати про всі родини, які залишаються в невідомості щодо своїх зниклих рідних. Братські могили унеможливлюють траур для людей. Зараз усі масові вбивства на землі відбуваються саме так, тобто з часів Аушвіца ніхто не змінив їхню систему. Сьогодні люди так само вбивають інших людей, а потім ховають тіла у братських могилах, тому що вбивцям страшно, і вони намагаються приховати докази, унеможливлюючи змогу зафіксувати все на фотографіях», — зізнається о. Патрік
Науковець називає братські могили викоріненням пам’яті про людей, змішаних в одній ямі — дітей, жінкок, чоловіків: «Отже, це справді викорінення ідентичності, і всі масові вбивці це знають. Коли я побачив Бучу з тілами на вулицях, я сказав собі, що так не триватиме довго, тому що росіяни зрозуміють, що зображення жахливі, і тому надалі будуть ховати мертвих. Коли одного дня ми звільнимо Маріуполь, викриємо щось набагато серйозніше».
Українці прагнуть, щоб звершилось правосуддя
Дослідник наголошує на тому, що вбиті та закатовані в Ізюмі — звичайні люди, яких він протягом 20 років зустрічав в Україні — не нацисти чи військові. Останнє інтерв’ю священник провів із 60-річним селянином, який жив із дружиною у невеликому будиночку на хуторі.
«Вони вже перебували в окупації, і українські військові перед від’їздом сховали у них в сараї свій автомобіль. Коли туди прийшли росіяни, вони забрали чоловіка з мішком на голові та зав’язаними руками. Його 49 днів тримали в камері у заручниках і останні три дні катували електричним струмом. Він не знає, хто його катував, тому що мішок з голови не знімали. Чоловік зізнався, що після цих трьох днів він хотів убити себе, тому що більше не міг терпіти тортури. Зрештою, його обміняли на полонених з іншої сторони».
Священник каже, що всі жертви — звичайні мешканці міст та сіл, які не розуміють, що з ними відбувається та за що їх переслідують, оскільки вони абсолютно ні в чому не винні. Дружина селянина також розповіла йому, що вночі росіяни прийшли і за нею, зв’язали її, а потім вночі возили її в автомобілі більше години. Отець Патрік каже, що жінка не хотіла говорити, що сталося, але можна собі уявити. Адже, це звичайнісіньке подружжя, що спокійно будувало своє життя в невеликому будинку.
Душпастир зізнається, що його неабияк вражає той факт, що свідки говорять з відкритими обличчями, погоджуються назвати свої номер телефону та адресу, бо прагнуть, щоби здійснилось правосуддя, хвилюючись, що їхня справа нікого не зацікавить.
«Я повинен зробити так, щоб голос усіх постраждалих був почутий, тому що вони добре усвідомлюють, що поранених і загиблих так багато, що ми ризикуємо приділити їм мало уваги. Для нас це питання збереження пам’яті бідних людей, які часто є супутніми жертвами, яких випадково вбили чи замордували», — каже священник.
Головна причина катувань — спроба змусити відмовитись від українства
Отець Патрік Дебуа пригадує інтерв’ю з молодим хлопцем, якого зупинили на дорозі під час його переміщення з села до Харкова: «Хлопця без будь-яких причин зупинили на дорозі і три дні катували, щоб змусити зректися України та вступити до російської армії. Він відмовився і зумів втекти. Він надіслав нам фото свого синього від знущань тіла — з ніг до голови! Так, ми все ще прокидаємося в Європі, де існують камери тортур, де є братські могили і люди, що гинуть».
На думку дослідника, головною причиною катувань є примушення українців повністю відмовитись від свого українства. Він каже, що росіяни справді мають велике прагнення викорінити українську культуру та мову, використовуючи для цього пропаганду:
«З самого початку конфлікту мене шокувало те, що пропаганда, яка ведеться в Москві, працює. Люди в це вірять — українців продовжують роздягати, щоб перевірити, чи вони не мають нацистських татуювань. Це дуже сумно, тому що ми думали, що після XX століття, протягом якого існували пропаганди радянського режиму, Гітлера, маоїстів, ця масова пропаганда більше не діятиме. Але ми знову опинилися в світі пропаганди, що діє, — ділиться свідченнями о. Патрік. — До прикладу, один чоловік вивозив українців на своєму автомобілі, що був на казахстанських номерах. І на всіх блокпостах його змушували роздягатися, щоб перевірити, чи немає в нього нацистських татуювань».
Росія пропагує нацистську Європу, яку треба «звільняти»
Священник пригадує момент, який колись привернув його увагу під час його виступу у Москві на події вшанування пам’яті жертв Голокосту: «Тоді багато спікерів стверджували, що Польща була нацистською, Литва була нацистською, Румунія також… Я думав, що це дурниці, але тепер ми бачимо, що ні. Це уявлення про Європу як нацистську, яку Росія повинна звільнити, існувало задовго до того, що відбувається зараз. Просто ми не помічали всієї серйозності. Раніше ми говорили, що це спотворення історії, але це геть не так».
Первісний злочин не завершився — Каїн продовжує вбивати Авеля
Дослідник стверджує, що тортури були сплановані росіянами і про це яскраво свідчить встановлення окремих кімнат для катувань.
«Коли росіяни створюють кімнату для тортур у селі з двохтисячним населенням, виникає запитання, скільки їх ще може бути на окупованих територіях? Це масові тортури. Селянин, який із нами розмовляв, розповів, що в їхній місцевості було принаймні десять-п’ятнадцять камер. Коли його допитували втретє, він зізнався, що його копали ногами на підлозі, бо найближча кімната тортур була вже зайнята. Це дає нам найменше уявлення, в якій атмосфері перебували ці люди».
Розглядаючи ці жахливі події у духовно-моральному аспекті, о. Патрік Дебуа виділяє два основних моменти
«Первісний злочин Каїна проти Авеля, на жаль, не закінчено; Каїн продовжує вбивати Авеля, і ми повинні допомогти Авелю захиститися, а також встановити докази. Інший момент — це те, що спокуса бути вбивцею продовжує приваблювати багатьох людей. Людей треба вчити, що людська совість крихка. І цей тяжкий гріх, який полягає в порушенні заповіді “Не вбий”, можна було б застосувати тільки до бандитів чи психопатів. Але ж ні. Це стосується сотень і сотень молодих росіян різного віку, як це може торкатися також інших країн. Тому я вважаю, що молодь потрібно виховувати, кажучи: “Обережно, не існує поділу на хороших людей і лиходіїв”. Кожна людина тендітна, і кожна людина, опинившись у Всесвіті, де вбивство стало законним, де заповідь “Не вбивай” скасована, може перетворитися на монстра, — наголошує душпастир. — Молодим людям, яких я навчаю, я кажу: “Не думайте, що вбивство — це чиясь справа”. Це може залежати від того, де ви перебуваєте. Уявіть, що одного дня вам дозволять вбити деяких людей, тоді ви можете змінитися, тому що вам захочеться забрати будинок чи привласнити чуже майно. Людське сумління дуже крихке, і цю дуже стару заповідь “Не вбий”, наче, на жаль, треба повторно втовкмачувати в голову. Ніщо не виправдовує вбивства іншої людини — якою б не була релігійна чи національна причина, ніколи не вдасться знайти достатньо причин».
Якби не щоденна молитва, я б ніколи не витримав
Священник наголошує на важливості молитви, що допомагає зберігати надію та віру, розслідуючи жорстокі тортури та знущання над людьми.
«У моєму особистому житті надзвичайно важливою є молитва, тому що ми можемо контролювати свої дні, але не вміємо контролювати свої ночі — нам можуть снитися жахливі речі. Я б хотів наголосити на тому, що кожного ранку потрібно знову і знову зустрічатися з Богом і зрікатися себе самого. Сьогодні ключовою фразою для мене залишаються слова Спасителя: “Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест і йде за Мною”. Кожен день це наче відмова від себе, включаючи свої страхи тощо. Постійне повернення до Бога і до праці — це єдина позиція, яку я можу зайняти. Я ніколи не хотів будувати теологію на нещасті, але себе потрібно перемінювати. І якби не щоденна молитва, я б ніколи не витримав».
Довідково: Патрік Дебуа (фр. Patrick Desbois) — французький римо-католицький священик, колишній голова Комісії зі зв’язків із юдеями Конференції єпископату Франції та консультант Ватикану. Засновник «Яхад-Ін Унум» (Yahad-In Unum), організації, що займається виявленням місць масових поховань євреїв, які стали жертвами нацистських мобільних загонів смерті на території колишнього Радянського Союзу. Нагороджений найвищою нагородою Франції Орденом Почесного легіону за роботу в документуванні Голокосту. В квітні 2021 року о. Патрік Дебуа очолив Академічну раду Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр».
фінансово.
Щиро дякуємо!
