За маркетинговим галасом про чергову «смерть ЖЖ», зокрема і за маркетингом взагалі, непомітно загубився сам зміст соціальних мереж. Задумайтеся на хвилинку – навіщо ми взагалі ними користуємося? І яке відношення соціальні мережі мають до суспільства? Питання не таке банальне, як може здатися. Від відповіді на нього залежить майбутнє і соціальних мереж, і самого суспільства.
Розмови про «смерть ЖЖ» на тлі зростаючої не по днях, а по годинах популярності Facebook дуже нагадує маркетинговий галас. «Швидше, швидше, швидше! Всі в Facebook! Скільки можна сидіти в цій сумній жежешечці?! Справжнє життя давно вже не там! Справжні рейтинги давно вже не тут! Чим пізніше, тим менше френдів! У ЖЖ вже давно відстій, боти, тролі та інша гидота! Ми наш, ми новий світ вже будуємо! .. » Знайшовся навіть рятівник ЖЖ, напівміфічний засновник« ВКонтакте », який ненароком обмовився, що, загалом, міг би й купити ЖЖ …
Навіщо? Задумайтеся хоча б на хвилину. Ні, не навіщо продавати або купувати ЖЖ, а що таке ЖЖ, що таке ФБ і всі ці «соціальні мережі»? Навіщо ми туди ходимо? Що ми там робимо?
Метушня навколо мереж багато в чому пов’язана з тою банальною обставиною, що більшість тих, хто говорить про онлайнові соціальні мережі (та й працює в них), далеко не завжди дає собі звіт у тому, що онлайнові мережі мають до реальних соціальних мереж дуже різнийстосунок. Іноді більш опосередкований, іноді менше, іноді й зовсім перпендикулярний. Що таке справжня соціальна мережа? Це мережа відносин людини в суспільстві з іншими людьми. Ці відносини, як ви здогадуєтеся, бувають різними – емоційними, родинними, виробничими та професійними, статусними, політичними, економічними і т. д., і т. п.
Людина, як точно вчив колись призабутий нинішніми соціологами Карл Маркс слідом за Фейєрбахом, є не абстрактна сутність, але ансамбль суспільних відносин. Дуже складних і різнопланових. Людина не просто живе в суспільстві, але вона ще живе в різних суспільствах. У неї є друзі (не плутайте, будь ласка, з френдами), знайомі (це не фолловери), сусіди (зовсім не за mirtesen.ru), однокласники (саме так, а не odnoklassniki.ru) і одногрупники (а не vkontakte.ru або facebook.com), родичі, товариші по службі й колеги, вчителі та учні … Ви думаєте, це занудство? А адже я ще не закінчив … І з усіма цими людьми кожна людина вступає – ви не повірите! – У різні відносини.
– О’кей, – переб’єте ви мене, – ну і що? У ЖЖ або «ВКонтакте» у мене теж з усіма різні стосунки!
Хіба? Звичайно! Судіть самі. У ЖЖ у вас френди – усі, загалом, однакові, всі на одній блогерській платформі, розрізняються, звісно, як і всі люди, але в межах платформи LiveJournal всі живуть за якимись одними правилами. Наприклад, всі вибирають доступність своїх записів між «всім», «френдам» або «нікому, крім себе». І інших варіантів немає. А в ФБ – за іншими. Наприклад, бути самим собою, Ванею Пупкіним, яким би смішним не здавалася комусь це прізвище, а не Наполеоном Бонапартом – це вам не ЖЖ!
Різні онлайнові соціальні мережі встановлюють свої правила комунікації, обмеження (наприклад, за кількістю френдів або довжині записів) і додаткові можливості. При цьому сама соціальна взаємодія далеко не у всіх соцмережах є є головною – і точно не у всіх повністю відображає спектр тих можливостей, до яких звикли за замовчуванням «користувачі» офлайнового, вибачте на слові, тобто реального суспільства.
Взяти той самий «Живий журнал». По суті це і правда платформа для ведення записів, їх читання і коментування. Ось, власне, і все. Цим ЖЖ обмежений, цим він і цікавий. ЖЖ – історія переважно для текстів. А також, звичайно, для всього, що споконвіку з текстами пов’язано: дискусій, перепалок, – у кого як виходить. Причому, варто відзначити, деревоподібна структура коментарів ЖЖ найкраще підходить для докладного і детального обговорення самого тексту, окремих його положень, коментарів інших учасників дискусії, коментарів окремих положень інших учасників дискусії, а також, звичайно, для обміну репліками типу «сам дурень, випий йаду і убий сібя ап стіну».
Цінність тексту як такого зазвичай не дуже впливає на характер дискусії, але не можна заперечувати, що, навіть незважаючи на більш ніж чотириразове зростання аудиторії, в ЖЖ, чого нема на жодній іншій онлайновій платформі, (хіба що у Blogger) на рідкість багато досить якісних текстів – художніх , публіцистичних, аналітичних і т. д. І сама якість цих текстів змушує «підтягуватися» френдів і формулювати більш змістовні послання, ніж «+1» або «кг /ам».
З іншого боку, «Живий журнал» з самого початку був не тільки скарбничкою тестів, а й – поверх їх обговорення – майданчиком для комунікацій, хоч і обмежений простим обміном думками та коментарями. Чи став ЖЖ соціальною мережею? Лише частково. Хоча б тому, що в принципі не виключає ні анонімної комунікації, ні ігрової, коли користувач заводить акаунт віртуала, вигаданого персонажа, або веде себе зовсім не так, як в офлайновому соціальному житті. Звідси, до речі, і причина того, що одна з постійних тем ЖЖ – віртуали і развіртуалізація.
Зовсім інша історія – Facebook. Всі користувачі там – цілком живі люди (ну, ще деяка кількість померлих, чиї акаунти збереглися). Не тому, що так склалося, а тому, що так було задумано. Facebook (власне, як і його головні російські конкуренти – «Одноклассники» і «Вконтакте») намагається стати калькою реальної соціальної мережі – самого суспільства, індивіди якого представлені в Facebook їх профілями, думками, стосунками і об’єднаннями. У цьому й запорука того успіху, якого ця онлайнова соціальна мережа домоглася на просторах всесвітньої мережі.
П’ятсот мільйонів активних користувачів – і справді практично країна – за «населенням» поки ще менше Китаю (1,35 млрд людей) і Індії (1,21 млрд), але вже більша за всі інші країни світу та інші соціальні мережі (MySpace – 300 млн , Twitter – 124 млн). У ній є своя «конституція» – правила користування мережею, свій уряд (до речі, не дуже демократичний, хоча б тому, що не обирається) – компанія Facebook, свій президент – Марк Цукерберг. Прийде час – розвинуться і свої фінанси.
Може бути, не дуже точно порівнювати Facebook з суверенною державою, як це робить Economist у статті «Майбутнє – це інша країна». Нею Facebook навряд чи стане в осяжному майбутньому. Але претендувати на місце в низці інших наднаціональних інститутів типу міжнародних корпорацій, багато з яких цілком спроможні економічно і навіть політично (в порівнянні з більшістю країн, що розвиваються), або світових церков (Facebook зможе помірятися кількістю прихильників з Католицькою Церквою, думаю, вже роки через два), – це цілком коректно.
У сучасному глобальному світі національні держави найчастіше виступають уже не стільки в якості гаранта прав, але і у вигляді сили, чинячи перешкоди тим своїм громадянам, які живуть – незалежно від того, яка країна видала їм паспорт – у світі, у всьому світі, або будують своє життя так, що національна приналежність перестає мати визначальне значення, або просто вирішують для себе, що ті проблеми, які стосуються всього світу, хвилюють їх не менше, ніж інтереси мікрорайону. Як пише професор права Університету Темпл (Великобританія) Девіт Пост, такі наднаціональні освіти стають «засобом, який дозволяє людям збиратися разом і керувати своїм життям зовсім як нації-держави». Для повної інституціоналізації Facebook і йому подібних мереж не вистачає хіба що тільки одного – вертикальних зв’язків. Горизонтальних зв’язків, яким пронизаний весь Facebook, для цього недостатньо. Але мережа явно рухається в цьому напрямі, не тільки розростаючись ушир, а й поглиблюючи, роблячи більш осмисленими відносини зі своїми користувачами.
А що ж ЖЖ? Його доля у відношенні з Facebook буде, напевно, такою самою, як і всієї іншої мережі. ЖЖ не конкурент Facebook не тому, що він «маленький» або «текстовий», але просто тому, що сам Facebook росте як мережа – симулятор суспільства всередині Мережі, усередині якої є і ЖЖ, і новинні сайти, та електронні магазини, і блоги. .. Facebook проростає мережу наскрізь, залучаючи, втягуючи у свою орбіту весь веб, до якого може дотягнутися. І «Живий журнал» цей центробіжний рух навряд чи мине. У ньому вже пройшла «епідемія» кнопок «перепис». Наступним кроком стане кнопка «Likes».