Слуга Божий Джон Гардон, американський священник і теолог, дав гарне визначення того, що таке іспит совісті. За його словами, це роздуми у Божій присутності над станом своєї душі, наприклад, готуючись до Таїнства покаяння.
Він писав, що молитовний щоденний іспит совісті потрібен, щоб визначити, які були вчинені провини, що вимагають покаяння, і які добрі вчинки були зроблені, що за них треба дякувати Богові.
Отець Гардон також говорив про так званий «детальний» іспит совісті:
«Регулярний молитовний іспит сумління — це зосередження на якомусь окремому моральному недоліку, який потрібно подолати, або на чесноті, яку потрібно застосувати. Увага тут зосереджена на таких зовнішніх проявах вади чи чесноти, які можна запам’ятати для періодичної інвентаризації. Детальні іспити совісті змінюються щотижня, щомісяця чи іншим чином, щоби забезпечити максимальну увагу. Їх також зазвичай асоціюють із певним коротким зверненням по божественну допомогу, коли виникають нагоди уникати гріха або діяти згідно з чеснотою. Через деякий час може початися наступний цикл тих самих недоліків, які людина має подолати, або хороших звичок, які їй необхідно виробити».
Католики вірять у те, що у духовному житті потрібно бути дуже самосвідомими і пильними. Ми перевіряємо себе, щоб переконатися, що наші серця спрямовані до Бога (внаслідок Божественної благодаті, якої ми повинні шукати і просити). Саме цю самоперевірку критикують і зневажають деякі протестанти за нібито «невпевненість у спасінні», або ж взагалі за нібито відсутність надії, радості та миру, які ми маємо у Христі. Але це зовсім не так.
Святий Павло казав:
- «Хіба не знаєте, що ті, які біжать на перегонах, біжать усі, але лиш один бере нагороду? Біжіть так, щоб її осягнути! Кожний змагун стримується від усього; однак ті, щоб тлінний вінець здобути, а ми — нетлінний. Тож і я біжу, та не як навманці; веду кулачний бій, не як повітря б’ючи, а умертвляю своє тіло і поневолюю, щоб, проповідуючи іншим, я сам, бува, не став непридатним» (1Кор 9, 24-27).
Павло також писав тим самим коринтянам про ту ж необхідність самоперевірки:
- «Хай, отже, кожний випробує себе самого і тоді їсть цей хліб і п’є цю чашу. […] Якби ми самі себе осуджували, то нас би не судили» (1Кор 11, 28; 31).
- «Досліджуйте самих себе, чи ви у вірі; випробовуйте самих себе. Хіба не знаєте самі по собі, що Ісус Христос у вас перебуває? Хіба ви не випробувані!» (2Кор 13, 5).
Грецьке слово, що застосовується в останніх двох прикладах, це «dokimazo» (випробування). Ось деякі інші приклади його використання у Новому Завіті:
- «І не вподібнюйтеся до цього світу, але перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале» (Рим 12, 2).
- «Тому ж, що відзначаєтесь у всьому, – у вірі, у слові, у знанні, у всякій пильності й у нашій любові до вас, – треба вам відзначатись і в цій добродійній справі. 8 Я не кажу як наказ, але щоб заради дбайливості інших випробувати щирість вашої любови» (2Кор 8, 7-8).
- «А разом з ними ми послали нашого брата, пильність якого ми часто випробували в багатьох речах, і який тепер куди пильніший із-за великого довір’я, що його до вас має» (2Кор 8, 22).
- «Кожний нехай добре перевіряє своє діло і, якщо він знайде, чим хвалитися перед самим собою, то вже ніяк не перед іншими» (Гал 6, 4).
- «Усе перевіряйте; тримайте те, що добре» (1Сол 5, 21).
- «Але й таких спочатку слід поставити на пробу, а потім нехай служать, якщо будуть бездоганні» (1Тим 3, 10).
У 2 Посланні до коринтян використовується інше слово — «pirazo», що зазвичай перекладається як «спокуса» або «спокушати». Тут воно вживається у значенні «випробувати» (тобто перевірити) себе:
- «Досліджуйте самих себе, чи ви у вірі; випробовуйте самих себе. Хіба не знаєте самі по собі, що Ісус Христос у вас перебуває? Хіба ви не випробувані!» (2Кор 13, 5).
Що стосується слова «совість» («сумління»), то воно зустрічається у Новому Завіті 28 разів. Павло писав:
- «Мужі брати, я по цей день цілком за добрим сумлінням поводився перед Богом» (Діян 23, 1).
- «Тому і я сам стараюсь завжди мати чисту совість перед Богом і перед людьми» (Діян 24, 16).
- «Я кажу в Христі правду, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Святім Дусі» (Рим 9, 1).
- «Відкинувши ложну соромливість, ми не поводимося лукаво, ані не викривлюємо слово Боже, але, проповідуючи явно правду, поручаємо самих себе кожному людському сумлінню перед Богом» (2Кор 4, 2).
- «Ціль же того веління – любов із щирого серця, з доброго сумління та невдаваної віри» (1Тим 1, 5).
- «Такий наказ тобі я доручаю, сину Тимотею, згідно з пророцтвами, що раніше були виголошені про тебе, щоб ти завдяки їм боровся доброю боротьбою, мавши віру й добре сумління, що його деякі відкинувши, відпали від віри» (1Тим 1, 18-19).
- «Дякую Богові, якому я служу, як і мої предки, чистим сумлінням і згадую тебе безперестанно, вночі й удень у моїх молитвах» (2Тим 1, 3).
- «Дух виразно каже, що за останніх часів деякі відступлять від віри і пристануть до духів обманних і навчань бісівських; 2 зведені лицемірними брехунами з таврованим сумлінням» (1Тим 4, 1-2).
- «Для чистих усе чисте, а для забруднених та невірних немає чистого нічого; у них же забруднені і розум, і сумління» (Тит 1, 15).
У Посланні до євреїв апостол Павло закликає віруючих «очистити наше сумління від мертвих діл, на служіння Богові живому!» (Євр 9, 14); і впевнено стверджує, що наші серця очищені «від лукавої совісті» (Євр 10, 22), а також говорить: «нам здається, що маємо добре сумління, бажаючи у всьому поводитись добре» (Євр 13, 18). Апостол Петро закликає мати «добру совість, щоб, власне, тоді, коли вас обмовляють, були осоромлені ті, які вчиняють наклепи на вашу добру в Христі поведінку» (1Пт 3, 16).
Отже, ми бачимо, що практика іспиту совісті — це виразно біблійна тема, і нас закликають до пильності у цьому питанні. Католицька практика іспиту совісті — це біблійний зразок учнівства.
Переклад CREDO за: National Catholic Register
фінансово.
Щиро дякуємо!
