Мені не дає спокою зуб. Здоровий зуб, який лікарі випадково вибили під час акції порятунку життя. Точно не знаю, котрий він там по черзі і з якого боку ріс, але це не суттєво, зуб же не мій, то зуб блаженного Йоана Павла ІІ.
Днями у ЗМІ з’явилася інформація про те, що серед папських реліквій першого ступеню, якими стали 4 ампули з кров’ю Папи , є ще волосся і зуб. Зараз остання з цих реліквій знаходиться у Кракові і єпископи поки що не вирішили, якою буде її подальша доля. Єпископи може й не вирішили, а от в інтернеті сотні пропозиції, три чверті з яких – то суцільне насміхання і скепсис. От і мене якось тривожить той зуб, пробуджує якийсь несмак, заважає зосередитися на культі нового блаженного. Сумніваюся, що для того зуба буде виконано спеціальний оздобний реліквіярій, який виставлятимуть для віддавання шани. Адже часи змінилися, сьогодні Церква закликає насамперед до молитви, підкреслюючи, що мощі та реліквії – це не фетиші. Маємо молитви, літанію, іконки, сотні тисяч розаріїв, які були освячені самим Папою (хоч і третього ступеню, а все ж реліквія), численні речі особистого та сакрального вжитку, з якими мав справу або яких хоча б торкався, (реліквії другого ступеню), ампули з кров’ю, волосся і…зуб.
Чи зуб Папи священний? Чи доторк до нього зціляє хвороби? Чи він може порушувати закони фізики і викликати чудесні явища? Для багатьох ці запитання не мають сенсу, а для тих, хто їх ставить, цей зуб – велика загадка, велика невідома. Мене теж тривожить той зуб, адже Йоан Павло ІІ ще надто живий для мільйонів віруючих, його посмішка ще надто чітка і надто багато людей пам’ятають його живу присутність. Набагато легше прийняти реліквії середньовічних або ранньохристиянських святих, бо після них залишилося справді мало – легенди, перекази, докази святості і, власне, реліквії. Після Йоана Павла ІІ залишилося насправді багато, набагато більше ніж пасма волосся чи зуб…
Церква навчає, що в наш час культ реліквій – це особиста справа, сфера приватної побожності. Чи мені особисто потрібні реліквії Папи Йоана Павла ІІ? Думаю, поки що ні. Вистачило б терпеливості і відваги щоб спочатку пізнати його вчення, перечитати і прийняти серцем всі енцикліки та проповіді, стати учасником цивілізації життя, бути свідком Христової любові у світі, а культ реліквій можна й на потім залишити.
_________________________________________________________
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
