«Якщо християнська демократія пошириться у Львові, в Україні, то вона буде і в Росії»

Про плоди 1-го Екуменічного Соціального Тижня (ЕСТ) у Львові, та програму і очікування від 2-го ЕСТ розповідає Антуан Аржаковський, директор Інстититу Екуменічних Студій УКУ, ініціатор проведення цього заходу в Україні, співголова 1-го ЕСТ.

Пане Антуане, яка була головна ціль минулорічного Екуменічного Соціального Тижня і чи можна вважати, що вона досягнута? Які його плоди можна зараз спостерігати?

У минулому році цілю, по-перше, було домогтися того, щоб всі християнські Церкви працювали у цьому проекті разом, а також, щоб з ними співпрацювали соціальні організації та державні інституції. Ми раді, що нашу ініцативу було підтримано. Причому підтримано на найвищому рівні. Про це свідчить, зокрема, і участь у 1-му ЕСТ пані Катерини Ющенко. Друга ціль – це не тільки зустрічання задля зустрічань. У процесі роботи ми побачити, що в нас дійсно є консенсус у розумінні того, яким має бути шлях розвитку суспільства. Це ані соціалістичний чи комуністичний шлях, ані капіталістичний. Це третій шлях – вільне вкладання людиною власних фінансових чи матеріальних ресурсів для розвитку спільноти. Такий принцип, поміж іншим, є основою кооперативного руху, який українці досить добре розвивали в 20-х роках ХХ ст., а також такий підхід використовується в діяльності кредитних спілок, які активно розвинулись в українських діаспорах. Цю модель ми представили в минулому році, бо я зрозумів, що українці недостатньо оцінюють те, що вони зробили, хоча це є важливим для цілого світу.

Але відомо також, що не всі правильно зрозуміли суть кооперативного руху.

Звичайно, були деякі непорозуміння, тому що дехто асоціював кооперативний рух тільки з селом, колгоспом. Та завдяки конференції люди поступово зрозуміли, що функціонує це не тільки в селі, а й навіть у сучасних світових страхових компаніях. І що це особиста ініціатива, яка нікого ні до чого не зобов’язує.

Цікавим є те, що ми підняли цю тему у червні 2008 року, а у вересні 2009 року сталася величезна економічна криза. І яка була реакція економістів, політиків, а також церковних лідерів, таких, як Бенедикт ХVІ? Всі стали говорити про цей третій шлях, який ми представили минулого року завдяки Мішелю Камдесю, Катерині Ющенко та ін. Шлях мікрокредитів, базованих на спільноті. Спільнота, економіка дару – це саме те, про що Бенедикт ХVІ пише у своїй енцикліці «Caritas in veritate» (Любов у істині). І тому в цьому розумінні я дуже радий, що ми могли ще раніше про це говорити, і що сьогодні люди більше стараються почути, що говорить не тільки Бенедикт ХVІ, але й Всесвітня рада Церков та інші організації.

Можна довго говорити про ЕСТ минулого року, але єдине, що ще хочу додати – саме тоді члени Експертної комісії Екуменічного Соціального Тижня зрозуміли, що мають працювати у напрямку податкової політики, аби вона була більш справедливою.

Розроблено конкретні ідеї у цьому напрямку?

Так, ми цілий рік працювали над цим, і юристи підготували два Законопроекти: про відсоткову філантропію та про підтримку неприбуткових організацій зі сторони юридичних осіб. Вони дадуть змогу розвивати соціальні неприбуткові організації завдяки тому, що кожен громадянин зможе направляти 2% із тих податків, що сплачує, на конкретні громадські організації. І це конкретна пропозиція політичним лідерам, які сьогодні готуються до президенських виборів. То ж тема цьогорішнього ЕСТ – «соціальна відповідальність».

Узагалі філантропія є дуже важливою сферою, в якій може працювати багато людей. Білл Клінтон у своїй останній книзі «Giving» пише, що в Америці 10.2 млн. людей працюють тільки у сфері філантропії. А в Голландії існує лотерея, яка з 1989 року назбирала 2.3 млд. євро. 50% від цієї суми йде на філантропічні проекти. Наприклад, коли було цунамі, голландці стали першими, хто надав велику фінансову допомогу. Кожен голландець дав більше 100 євро постраждалим від стихійного лиха. І то завдяки цій системі. У цій лотереї існує правило – премію отримують також ті, що живуть на одній вулиці із переможцем. Так що навколо цього фомується система спільноти. Це дуже цікаво, і чому б цього не робити в Україні? Подібних ідей є багато. Отож ми почнемо з проекту відсоткової філантропії, який успішно працює в багатьох країнах.

Які ще ключові теми будуть обговорюватися під час 2-го ЕСТ?

Ще однією важливою темою буде «зцілення ран минулого». Хоча зараз ще важко це оцінювати, бо все було досить недавно. Але це важливе питання, тому що стосується кожного з нас, кожна людина повинна зрозуміти свою відповідальність. А для цього потрібно повернутися до свого минулого, і почути експертів, почути людей, які постраждали від радянського минулого. Це неприємно чути, але це важливо для того, щоб зробити наступний крок – знайти шляхи лікування. Кардинал Любомир (Гузар) постійно говорить, що сьогодні не так потрібно пропонувати щось нове, як треба лікувати старе. А як краще лікувати, як не разом із усіма людьми доброї волі, які слухають один одного? Це прекрасний досвід для українського християнського товариства. Бо в нашому заході візьмуть участь люди з Донецька, з Харкова, з Києва, з Одеси та з інших міст. Я бачу, що мешканці Східної України не знають, що сталось із УГКЦ на Західній Україні, а не всі греко-католики знають, що сталося у часи голодомору в Східній Україні. Тому важливо буде говорити про минуле, про шляхи лікування, про те, як це робити, послухати досвід західних країн, які теж пройшли через страждання у ХХ ст. Можливо тут важко порівнювати із Заходом. Україна багато страждала. Але страждали і Франція, і Німеччина, і Східна Африка, Америка. Та є хороші приклади примирення. Наприклад, досить недавно, у 1996 році, президент Франції Жак Ширак сказав: «Так, французька держава винна». Він перший, який визнав, і євреї цього чекали 50 років. Після цього визнання в Парижі на державні гроші було відкрито музей на тему голокосту, сім’ї постраждалих отримали грошові компенсації. Звісно, це не питання одного дня, але, з іншого боку, важливо побачити, як, наприклад, швидко пройшло примирення у Південній Африці між чорними і білими. І необхідно, щоб люди про це знали.

Анонсовано, що під час 2-го ЕСТ відбудеться зустріч молоді у форматі Тезе.

Це буде молитовний «День довіри». І це дуже важливо для мене, бо Тезе це найбільша екуменічна спільнота у світі. Щороку сотні тисяч людей приїздять у Тезе, в маленьке село у Франції. Тому що молодь хоче бачити молитву і єдність. Туди приїжджають православні, католики, протестанти і просто люди доброї волі. На Соціальному Тижні у Львові буде присутній брат Георг, який представляє спільноту Тезе в Україні.

Які ще цікаві гості будуть учасниками Тижня?

Приїде посол Німеччини Ганс-Юрґен Гаймзьот. Буде один з найкращих католицький богословів о. Антуан Гуггенгайм, який створив у Парижі ультра-динамічний коледж. Прибуде багато цікавих людей з Америки, зокрема Даніель Шмідт, Віце-президент «Bradley Foundation». Він буде говорити про те, як сьогодні США працюють над соціальною системою для бідних людей, які не мають соціального страхування. І це важливо для України, коли ми також шукаємо систему для соціального страхування всіх. Тут цікаво буде почути досвід Франції, де кожна людина, навіть не громадянин, має мінімальне соціальне страхування. Тому необхідно організувати такий форум, де б соціальні організації зустрілись із великими донорами, політики – з іншими політиками і дипломатами інших країн, аби напередодні президентських виборів представити хороші ідеї для кандидатів.

На 2-ий ЕСТ запрошено представника французького Соціального Тижня. Ми ж, у свою чергу, у листопаді відправимо на Соціальний Тиждень до Франції представників зі Львова.

На наш захід ми запросили представників групи «Християнські Ініціативи для Європи», які займаються Соціальними Тижнями у Європі: в Італії, Німеччині, Франції, Бельгії і т.д. Запрошено також о. Пьотра Мазуркєвіча, Генерального секретаря Комісії єпископських конференцій Європейського Союзу (СОМЕСЕ). Отець Пьотр організовує Соціальний тиждень у Гданську, куди запрошені й представники з України. І це дуже важливо, бо часто українці говорять, що Європа їх не хоче. А насправді на багатьох рівнях можна вже багато чого робити разом. Адже ідеї не мають бар’єрів, навіть шенгенські стіни не можуть зупинити дружбу, яка об’єднує нас, не можуть не пропустити наших студентів у Познань, Гданськ, в Тезе чи в Париж. І люди, які приїжджають до Львова дуже зацікавлені в тому, щоб почути про досвід України.

Якщо християнська демократія пошириться у Львові, в Україні, то вона буде і в Росії. Тоді ця Європа зросте у десять разів. Тому з одного боку люди повинні дивитися в минуле, але вони також повинні усвідомити і свою відповідальність. Також вони повинні знати, що багато людей у світі мають великі очікування від України з політичної та церковної точки зору.

Довідка:

Антуан Аржаковський, француз російського походження. Директор Інституту Екуменічних Студій Українського Католицького Університету. Доктор історичних наук (EHESS, Париж). Гостьовий професор Centre Sevres (Париж, Франція), православний мирянин одружений, батько двох дітей. Як дипломат Міністерства закордонних справ Франції працював директором Французького університетського коледжу при Московському державному університеті, а також аташе з питань освіти в Посольстві Франції в Україні, був заступником директора Французького культурного центру в Україні.

Антуан Аржаковський відомий своєю докторською дисертацією з історії під назвою «Журнал «Путь» (1925 – 1940) та книгами, які вийшли французькою та українською мовами, — «Бесіди з Блаженнішим Любомиром Гузаром. До постконфесійного християнства», «Отець Сергій Булгаков. Нариси про християнського філософа та богослова».