Будучи реалісткою, звертаюсь до тих, для кого вона має значення: давайте будемо послідовними. Цінуймо все і всіх, хто підтримує українську мову, продовжує їй життя. А до того й тих, що і хто її ігнорує (вже не кажучи – утискує й поборює), ставимося так само, якщо тільки нема хисту переагітовувати 😉 Жодної нашої копійки, секунди, жодної підтримки або часточки нашої душі не вкладаймо в те/тих в Україні, хто пропонує чи нав’язує нам щось без належної поваги до української мови (чи то товар, чи послуги, чи щось інше). А коли бачимо/чуємо дурниці, бруд, речі некорисні, написані/висловлювані цією мовою, тим паче не проходьмо, по можливості, байдужими.
І найбільше зусиль прикладаймо вдома. Ви співаєте дітям українські колискові? – Їх знає Гугл. Ваші діти говорять українською? – Переконуйте, заохочуйте, просіть їх говорити українською з Вами і скрізь. Ваші діти вже в Пласті? – Подбайте для них про гідне українське середовище. Ходіть з ними в гості до україномовних родичів/знайомих, та на українські патріотичні акції (рано та пізно це ніколи не буває). Обійдіть всі доступні українознавчі куточки там, де Ви живете, і куди можете доїхати разом з дітьми: зараз, наприклад, музеї пропонують різні креативні навчально-просвітницькі програми, проводяться українські фестивалі і т.д. Беріть туди з Вами приятелів Ваших дітлахів.
Особливо дбаймо про інформаційну екологію для Ваших дітей. Даремно думати, що, чим більше й раніше вони матимуть вибір, тим краще самі розберуться. Ні, шановні, діти не ростуть як бур’ян, справа відповідальних батьків – зробити так, щоб виховання, зокрема, і оточуючим дітей середовищем було адекватне. Почніть вдома, з ревізії зомбоящика: зараз там все одно нема чого дивитися. Краще освоювати разом Інтернет та самим активно поповнювати його українською творчістю. Крім купівлі українських книг, не забуваймо передплачувати дітям українські журнали (видавництва «Свічадо», зокрема, дуже гарні), хай діти несуть їх до своїх друзів та однокласників. Співаймо з дітьми українських пісень, вони ж бо бувають не лише журливі та застольні, але й бойові та сучасні бардівські, влаштовуймо свята з українськими традиціями. Виходьмо з цим до родичів, друзів, колег, сусідів.
Виражаймо свою ідентичність зримо – хай це бачать і наші однодумці, й опоненти. Розширюймо український простір у нашій власній хаті – нашій Батьківщині, в нас нема іншого виходу, як будувати його власноруч. Для цього є добрими всі засоби, за які не буде соромно перед Господом. Соромним є будь-яке потурання наступу на душу народу; хто не примножує добре, сприяє самі знаєте кому… І пам’ятаймо, що найкращий захист – це наступ!
фінансово.
Щиро дякуємо!
