Погляд

8 Березня – свято феміністок і комуністок чи наше теж?

08 Березня 2011, 14:24 3805 Оксана Ошовська

Від дитячого садочка знаємо, що до цього дня слід приготуватися – щось підписати, намалювати або наклеїти, плюс тюльпан і вперед! Ну, звісно ж, якщо це садочок, то ще й віршик – «Кращої на світі/мами я не знаю…». У школі це вчительки і однокласниці, потім однокурсниці, подружки, співробітниці, дружини і решта жіночої братії. І так триває по сей день. Отже, добре це чи погано? Вже чую: «це комуністичне свято… я такого не святкую… що з тих квітів, краще б ті чоловіки тверезі додому приходили…» Так, говоримо про 8 Березня, Міжнародний Жіночий день.

 

 

По-перше: Звідки це нам? (ай-я-яй! Кто это сделал?)

 

 

Існує ось така легенда: це свято було встановлено з метою вшанування демонстрації жінок, працівниць текстильної промисловості, яку було проведено 8 березня 1857 року у Нью-Йорку. Жінки протестували проти жахливих умов праці і низької заробітної плати і домагалися виборчих прав. Власник фабрики зачинив страйкуючих у фабричних приміщеннях з метою уникнення розголосу. Але несподівано виникла пожежа, внаслідок якої загинуло 129 (за іншою версією 140) жінок. Причиною пожежі стала повна відсутність на фабриці засобів безпеки і пожежогасіння. Відтоді щороку святкується День Жінок як вираз пошани до жертв боротьби за рівноправність жінок. Ряд досліджень показує, що цей факт не має підтвердження, а легенда ймовірно виникла в 1955 році, щоб відділити традицію свята від комуністичної ідеології, це було дуже важливо для борців за права жінок в Західній Європі і США в роки Холодної війни.

А насправді все було так (офіційна американська версія): перше офіційне свято в підтримку прав жінок було проведено в 1909 році 28 лютого в США завдяки відповідній декларації проголошеній Соціалістичною Партією Америки. А рік перед тим соціал-демократична організація Нью-Йорку провела мітинг на захист прав жінок, в цей день понад 15 тис. жінок пройшлися маршем через все місто, вимагаючи скорочення робочого дня і рівних умов оплати праці з чоловіками, в тому числі жінки вимагали права голосу на виборах. Цей мітинг було проведено 8 березня 1908 року, на честь маршу протесту працівниць текстильних фабрик Нью-Йорку з 8 березня 1857 року. Ось так.

 

По-друге: йдеться про жінку, а що це?

 

Не буду підпиратися власними роздумами, не стільки через їхню відсутність, скільки через бажання бути об'єктивною. Цікаве дослідження про те, що таке жінка можна знайти в книжці польки Ельжбєти Адам`як «Мовчазна присутність», хоча, зрештою, не тільки там. Отже, жінка – це істота «іншої статі», звісно ж, це міні-визначення сформульоване з чоловічої точки зору, бо як інакше? Від найдавніших часів (для західної цивілізації це часи древньої Греції), жінка завжди трактувалася чоловіками як: дурніша, позбавлена чеснот, наївна, яка через це не може про себе вирішувати. Були такі часи, коли навіть неповнолітній син перед законом був вірогідніший, ніж його матір. В кожному разі, жінка – це точно різновид людини, що б про це не думали в давнину, які гіпотези б не висувалися. Та що далеко шукати – відкриваємо найпопулярнішу в світі книгу і читаємо: «І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх.» (Бут. 1, 27).

 

По-третє: Святі Книги і святі люди – хто ж правий?

 

Так, в нашій культурі все почалося від Святого Письма. Ні для кого не таємниця, що існує два описи сотворення світу – Бут. 1, 27 і Бут. 2, 18-25. Кожен, хто шукає підтвердження на меншовартість жінки сягає по другий фрагмент, саме по ті вірші, де говориться про сотворення Єви з ребра Адама: «Тоді Господь Бог навів глибокий сон на чоловіка, і коли він заснув, узяв одне з його ребер і затулив те місце тілом. Потім з ребра, що його взяв від чоловіка, утворив Господь Бог жінку і привів її до чоловіка.» (Бут. 2, 21-22) (тут головне не забути, що ребро – це єдина кістка, яка не має кісного мозку!). І тут почалося. Вже Старий Заповіт переповнений дивними приписами щодо жінок: жінка – то власність чоловіка, віддати жінку з близької родини до товариства чужих чоловіків – то прояв гостинності, і далі в подібному дусі. Побожний єврей по цей день у молитві 8-благословень дякує Господеві за те, що не сотворив його жінкою. Св. Августин по-діловому переконував, що жінка в народженні дитини відіграє пасивну роль, вона є лише камерою схову для того, що є справою чоловіка, бо ціла людина міститься в чоловічому сімені. «Кожну жінку повинна переповнювати огидою сама думка про те, що вона жінка» – Климент Олександрійський. Тертуліан називає жінку помешканням диявола! Слова св. Павла в Листі до Коринтян – 1 Кор. 11, 7-9 і не лише там – жінка повинна накривати голову, мовчати і бути слухняною чоловікові, бо такою вже її сотворив Бог. Ну і досить.

 

Далі: ну як тут не обуритися? Або, де взялася перша феміністка

 

Напевно першою була не феміністка, а фемініст. Євангелії Ісуса Христа починаються і закінчуються розмовою з жінкою, від «Радуйся, Маріє» до розмови Магдалени з садівником. А те, як Ісус ставився до жінок було справжньою революцією в традиціях його часу. Постава Ісуса по відношенню до жінок сильно обурювала його сучасників. Навіть Апостоли дивувалися, коли він публічно розмовляв з жінкою, але жоден не наважився запитати: «Чого ти від неї хочеш?» В ті часи подібна розмова не робила чоловікові честі, бо місце жінки було деінде. Випадок?

Те, що сьогодні називаємо фемінізмом зародилося давно, кажуть, що перша офіційна феміністка в історії – це Христина де Пісан, французька письменниця з XIV століття. Але швидше за все, це символічно, бо набагато відоміша і впливовіша постать в світі фемінізму це Симона де Бовуар (була подругою французького філософа Жана Поля Сартра) і її книжка «Друга стать».

Фемінізм (від лат. femina – жінка) це ідеологія і суспільний рух пов`язані з рухом рівноправності жінок, який є доповненням маскулінізму (руху пов`язаного з рівноправністю чоловіків). Існує багато різновидів фемінізму з огляду на різниці (в основному етнічні та політичні) між його прихильниками та з приводу змін світогляду, які відбуваються в самому феміністичному русі. Сьогодні під поняттям фемінізму мається на увазі передусім новий феміністичний рух, початком якого вважається видання книжки Бетті Фріден «Містика жіночності» у 1963 році.

Однак, всі напрямки фемінізму опираються на переконанні про дискримінацію жінок з огляду на їхню стать, праві жінок до емансипації, спротиві щодо сексизму та патріархату. Фемінізм опирається на тезі про статевий дуалізм і бажанні подолати історичну домінацію чоловіків.

Феміністки і феміністи прагнуть зміни традиційних стосунків між людьми різної статі, бо вважають, що вони неволять людину. Звідси теж походить думка, що вивільнення жінок є й вивільненням чоловіків. Феміністки не хочуть заміни ролей чоловіків та жінок, не йдеться теж про наслідування чоловіків, суспільна роль котрих теж викликає критику. У фемінізмі підкреслюється особлива натура жінок, яка є рівноцінною з натурою чоловіків. Припускається, що визнання жіночих цінностей і способу життя становить цінність і для жінок, і для чоловіків. Радикальні феміністки говорять про відділення від чоловіків через введення панування жінок – матріархату, помірковані говорять про взаємодоповнення статей. Їхня особлива увага звернута на протидію дискримінації і гірше трактуваня жінок з огляду на їхні риси, спосіб мислення і осягнення в різних життєвих сферах.

Інколи можна почути про щось таке, як християнський фемінізм – це не що інше, як феміністична теологія. Такий фемінізм противиться теологічному баченню жінки і домагається права жінок до ординації на духовних та підвищення позиції жінки в християнських церквах. Ці феміністки між іншим не погоджуються з фактом, що до Бога і Святого Духа завжди звертаються за допомогою чоловічих граматичних форм. Згідно теорії фемінізму в християнстві домінують два образливих, сексистських жіночих стереотипи: Єва – бунтівниця, яка переступає визначені рамки і Марія – діва, слухняна Богу, ідеал материнства.

 

Наступне: Папа феміністок, або що на це Йоан Павло ІІ

 

Якщо говорити лише про позитиви, то в ХХ ст. Католицька Церква зробила для визволення жінки чимало. Йоан ХХІІІ як перший з Пап позитивно оцінив діяльність жінки в сучасному світі, вбачаючи в цьому виразний знак часу (енцикліка «Мир на землі»). Павло VI в 1970 році вперше в історії надав титул Доктора Церкви двом жінкам: Терезі Великій та Катерині з Сієни. Навчання про жінку – це одна з тем, яку постійно розпрацьовував під час свого понтифікату Йоан Павло ІІ, це він написав окрему енцикліку про гідність та покликання жінки в сучасному світі «Mulieris dignitatem» і Лист до жінок цілого світу з нагоди Світової Конференції ООН присвяченій жінці в Пекіні.

Між іншим Папа писав про жінку: «Гідність і покликання жінки – це споконвічна тема людських та християнських роздумів» (MD, 1). «Людина – це особа, однаково чоловік і жінка, бо обоє були створені на образ і подобу особового Бога» (MD, 6). Папа говорить про створення чоловіка і жінки посилаючись на перший з біблійних описів створення. Говорить, що чоловіка і жінку пов`язує зв`язок взаємного доповнення, а не підпорядкування. Виразно говорить про те, що будь-які форми дискримінації жінки з огляду на стать – це гріх. Папа багато говорить про те, що між чоловіком і жінкою немає підпорядкування, жіноча іншість в жодному разі не підпорядкована чоловічій. Жіночність – це величезний скарб для світу і для Церкви, говорить теж про «жіночий геній». Місія жінки полягає на перетворенні чоловічого інстинкту знищення в інстинкт життя, будування культури і здійснення культу. Завдяки цьому жінка може врятувати світ. Основним покликанням жінки Папа визнає материнство, не лише фізичне, а й духовне.

«Надходить час, – власне, він вже прийшов, коли жіноче покликання втілиться у всій повноті, час, коли жінка здобуде досі небачений вплив, блиск і владу. Ось чому в наш час, коли людство зазнає таких глибоких змін, – жінки, просякнуті духом Євангелія, здатні значною мірою зарадити тому, щоб людство не скотилося в прірву.» Такий пророчий акцент має декларація ІІ Ватиканського Собору (Соборове звернення до жінок від 8 грудня 1965 р.).

 

По-останнє: цікаво, що…

 

1) Навіть в так званих розвинутих суспільствах (тобто на Заході) позиція жінки в суспільстві дуже різна. Найкраща безперечно в Скандинавії, бо там присутність жінок в суспільному, економічному, культурному і релігійному житті найвища у світі.

2) В деяких кантонах Швейцарії жінки отримали виборче право лише у 1981 році (У Фінляндії у 1905).
3) В США сьогодні жінки і чоловіки на посадах керівників та менеджерів дійсно заробляють однаково, однак це значною мірою сталося внаслідок величезної кількості судових позовів.

4) Ще донедавна в Італії чоловік, який вбив дружину, котра йому зрадила, взагалі не був судимий!

5) У країнах ісламу сьогодні: Афганістан, Іран, ісламські країни Африки – дискримінація жінок у всіх відношеннях.

6) Позиція жінки в багатьох племенах американських індіанців була дуже високою, часто жінки були вождями, існували Ради Жінок (така рада в ірокезів вибирала чоловіка-вождя), коли почався період колонізації траплялися випадки, що жінки колонізаторів втікали до чоловіків-індіанців, бо ті краще до них ставилися.

7) Філософи, богослови, науковці ще на початку ХХ століття аргументували, що жінки «з натури» і «згідно Божої волі» підпорядковані чоловікам і тому повинні займати нижчу суспільну позицію. Ще в 20-х роках дехто мав сумніви щодо того, чи жінки це взагалі люди.

8) Так зване 8-Березня, а офіційно Міжнародний Жіночий День, не завжди відзначалося 8 березня – звучить парадоксально, але в США це була остання неділя лютого (звісно ж, встановили соціалісти, свято існувало в 1909-1913 роках), за часів Клари Цеткін в Німеччині – 19 березня, найпізніше свято відзначалося 12 травня. Лише від 1914 року рухоме свято міцно приклеїлося до циферки 8 в календарі. Під час І Світової свято не відзначали (тобто не мітингували).

9) Від 1966 року, згідно з Наказом Президії Верховної Ради СРСР від 8 березня 1965 року, Міжнародний Жіночий День став святом і днем вільним від праці. В СРСР цей день утратив політичне забарвлення і став днем всіх жінок, одним з небагатьох неполітичних свят.

10) Цей день офіційно вільний від праці тільки в деяких країнах колишнього Радянського Союзу: Азербайджан, Вірменія (крім того у Вірменії 7 березня відзначається День материнства і краси), Білорусь, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан (відзначається як День матері), Україна.

The end:

 

Ось так, з одного боку 8 Березня, з іншого – геній жінки і її покликання у світі і в Церкві. Те, що це свято так сильно асоціюється з часами комунізму – це справа буквально кількох років – потім це забудеться (на власні вуха чула розмову молодиків, які сперечалися про те, що ж святкується 23 лютого). Все тече, все змінюється. День, який ніколи не був 100% заполітизований, з роками робиться все більше нейтральним, навіть на листівках пишемо найчастіше, що це свято жіночності і краси. А чи не варто хоч зрідка пригадувати, що нинішні жіночі права – це не випадок, це результат чиєїсь боротьби, якихось смішних жінок, яким треба було більше, ніж іншим, які не вагалися гасати містами з транспарантами, викидати в смітники бюстгальтери і робити інші епатажі. Сьогодні ми, жінки, їмо солодкі плоди їхньої боротьби, тож чи не варто хоча б в знак вдячності і мінімальної солідарності і надалі відзначати це «комуністично-феміністичне» весняне свято? І чоловіків це стосується теж, хоча б в ім'я їхньої любові до тих же мам і бабусь. А щодо акцентів, то їх і справді можна переставити – і може десь так через сотню років 8 березня стане святом жіночого генію?

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: