Єзуїти

Єзуїти — члени чернечого католицького ордену “Товариства Ісуса” (лат. «Societas Jesu»), створеного в 1534 р. іспанцем св.  Ігнатієм Лойолою та затвердженого Папою Павлом ІІІ у 1540 році. Крім звичайних чернечих обітів єзуїти дають обіт дають обіт прямого безумовного підпорядкування Папі Римському. 
З самого початку свого існування єзуїти активго  займалися наукою, освітою, вихованням молоді та юнацтва,  розвивали місійну діятельность. Гаслом ордену є фраза «Ad majorem Dei gloriam», що у перекладі з латини означає «Для більшої Божої слави». Єзуїти також присвячували себе піклуванню про бідних, хворих та пригноблених, а  навчанню людей у істинах християнської віри. Заснувавши свій орден, вони особливим чином віддали себе у розпорядження Папі, щоб він міг їх посилати туди, де Церква мала найбільш нагальні потреби.
Перші сто років існування Товариства були часом його бурхливого розвитку. Якщо у 1565 р. орден нараховував 2000. членів, точерез 50 років їх було вже 13112. Єзуїти проводили активну місіонерську діяльність, зокрема в Індії, Китаї, на Філіппінах, у Конго, Ефіопії, Північній та Південній Америці, де активно відстоювали права і гідність корінного індіянського населення, намагаючись захистити від жорстокого поводження з боку європейських колонізаторів. Плодом місійної праці єзуїтів в Японії стало те, що у 1614 р., перед тим, як в цій країні почались переслідування християн, близько мільйона (!) японців було охрещено. А в Китаї єзуїти дістали від імператора дозвол проголошувати Євангеліє завдяки тому, що здобули у нього повагу, показавши свої знання в царині астрономії, математики та інших наук. Єзуїти не припиняли євангелізаційну діяльність і в Європі, зокрема проведенням так званих “народних місій” з метою розвитку християнської освіти там, де населення, будуло номінально християнським, алеі не було по-справжньому катехизовано.
Успіхи Товариства протягом першого століття його існування, особливо в галузі освіти і науки,  спровокували проти єзуїтів суперництво, заздрощі й інтриги. Це був час, кли інтелектуальне життя Європи було охоплено різними протирічивими ідеями,  такими як янсенізм, квієтизм, Просвітництво. Опозиція ордену з боку великих католицьких монархів тодішньої Європи (Іспанії, Португалії, Франції) змусила Папу Климента XIV у 1773 році розпустити “Товариство Ісуса”. Через 41 рік, у 1814 р., Папою Пієм VII орден було відновлено. В той час, коли Товариство було заборонено, окремі його спільноти і місії існували в Китаї та Індії, в Європі – в Прусії, але найбільше – в Російській імперії. Це було пов’язано з тим, що у 1773 р. імператриця Катерина ІІ відмовилась оприлюднити в Росії папський декрет про скасування ордену. 
Після відновлення діяльність Товариства розвивалась у традиційних для нього напрямках. Нові умови, пов’язані з промисловою революцією, додали новий напрямок – технічну освіту. Коли ж наприкінці ХІХ ст. з’явились рухи мирян, єзуїти взяли участь у керівництві ними. 
Продовжувадась інтелектуальна діяльність, були утворені нові періодичні видання. Важливою ініціативою стало створення центрів суспільних досліджень для вивчення нових соціальних явищ та пошуку шляхів впливу на них. У 1903 р. була створена організація „Народна дія” („Action Populaire ”) для того, щоб сприяти зміні соціальних і міжнародних структур та допомогти трудящим – робітникам і селянам – в їхньому колективному розвитку. Багато хто з єзуїтів займався фундаментальними дослідженнями в галузі природничих наук, що зазнали стрімкого розвитку у ХХ столітті. З цих вчених найбільш відомим є палеонтолог Пьєр Тейяр де Шарден.
У ХХ ст. єзуїти значно активізували свою діяльність у засобах масової інформації. Вони працюють на радіо Ватикану з часу його заснування і по сьогоднішній день. Нині Товариство видає близько тисячі найменувань газет і журналів п’ятдесятьма мовами,  загальний річний наклад яких сягає 150 мільйонів примірників. Єзуїтами створюються телевізійні і радіопрограми, інтернет-видання.  
Після ІІ ВатиканськогоСобору Товариство дійшло висновку про необхідність внесення змін до свого способу діяльності. У 1965 році була скликана 31-а Генеральна конгрегація, яка обрала нового Генерального настоятеля о. Педро Аррупе та замислилася над деякими необхідними змінами (формація, спосіб апостольства, функціонування Товариства тощо).
Через 10 років о. Педро Аррупе  зібрав 32-у Генеральну конгрегацію, щоб глибше замислитися про місію Товариства в сучасному світі. Ця конгрегація, що затвердила в своїх декретах першорядне значення місії „служіння віри”,  висунула також й інше завдання – участь Товариства Ісуса в боротьбі за справедливість у світі. Вже до того часу багато хто з єзуїтів, ніби виходячи за межі свого й без того різноманітного покликання, залучався до суспільної діяльності заради встановлення більш справедливого соціального строю та захисту прав людини. Але те, що раніше вважалося справою окремих членів, віднині ставало церковною місією ордену нарівні з місією протидії атеїзму. Таким чином вперше в історії Церкви чернечий орден поєднав у своєму служінні ці дві місії: захист віри і захист людської гідності та сприяння встановленню справедливості повсюди, у всіх частинах світу, серед всіх народів незалежно від їхнього віросповідання, культури, політичного устрою, етнічної та расової приналежності. Впроваджуючи це в життя єзуїти у багатьох країнах брали участь у захисті знедолених верств суспільства, допомагали біженцями та імігрантами, приходили з допомогою тим, хто стораждає від війн та громадянських конфліктів.
Нині служіння ордену має такі головні виміри: 1.Служіння віри у Церкві; 2. Змагання за справедливість у світі; 3. Впровадження Євангелія до культур різних народів; 4. Міжрелігійний діалог.
Нині (за даними 2007 р.) Товариства нараховує 19 216 чоловік , з них 13 491 священиків, які служать у  1 536 парафіях у 127 країнах  світу. Товариство провадить 33   власних університета  і близько двохстах шкіл різного типу: загальноосвітних і спеціальних. 
На теренах сучасної України (тоді ці землі входили до складу Речі Посполитої) єзуїти впереш почали діяти у 70-х рр. ХVI ст.