ПИТАННЯ: Що робити, якщо я ніяк не можу полюбити цього Папу? Його слова мене дезорієнтують, особливо коли він говорить суперечливі речі…
ВІДПОВІДЬ: Відсутність симпатії до Папи Римського — явище в історії зовсім не нове. Згадаймо добу, коли жила свята Катерина Сієнська, яка відіграла важливу роль в історії Церкви. Саме вона сприяла поверненню Папи Григорія XI з Авіньйона до Рима. А згодом Урбан VI покликав її до Рима, щоб вона говорила до кардиналів і була його радницею.
Звісно, в ті часи проблеми Церкви не були схожі на сьогоднішні проблеми. Але варто сказати, що якраз Папа Урбан VI викликав у багатьох антипатію. Навіть серед тих, хто був вірним прихильником Папи і противником антипапи, він зумів нажити собі лютих ворогів, оскільки вони вважали його причиною всіх бід, від яких страждала Церква.
Катерину Сієнську дуже мучили ці настрої, і вона побоювалася того, що називала паррицидом: вбивства Папи. Катерина не тільки заносила палкі молитви, але й просила Господа дарувати їй терпіння в будь-яких стражданнях, аби цих страждань не зазнавала Церква. І Господь її вислухав.
Ця історія допомагає зрозуміти, як важливо завжди дивитися на Папу очима віри. Керуючись саме таким поглядом, свята Катерина писала до кардинала Портуензе: «Прошу Вас і бажаю, щоб Ви любили Христа на землі». Своїх духовних чад вона також застерігала щодня вимовляти спеціальну молитву за Святу Церкву і за Папу.
Ми теж покликані молитися за Святішого Отця, пам’ятаючи про те, що, як писала Катерина, «Солодке Слово і Син Божий вмістив свою кров у тіло Святої Церкви і побажав, щоб вона керувалася руками Його вікарія». «Божевільний той, що відчужується і діє проти цього вікарія, який тримає ключі крові розп’ятого Христа», — стверджувала в одному з листів свята Катерина Сієнська. І далі: «Навіть якби це був диявол у плоті, я б не піднесла голови проти нього, але завжди смиренно просила би про милосердя ціною крові… Прошу вас, заради любові до розп’ятого Христа, не дійте проти вашого предстоятеля».
Кожен Папа має власну харизму, яка привертає одних і може бути непривабливою для інших. Але він завжди залишається вікарієм Христа, за якого ми повинні молитися.
За матеріалами: Католицький оглядач