Єпископ Кам’янець-Подільської дієцезії Леон Дубравський відомий своєю активністю. Владика майже постійно перебуває у дорозі: душпастирська візитація парафій дієцезії чи відвідування важливих заходів — це невід’ємна частина його багатогранного служіння, якому він цілковито відданий і яким живе.
Про те, як виглядають його пастирські будні, єпископ Леон розповів CREDO:
— Травень перенасичений різними подіями. Яку би Ви виділили з-поміж усіх тих, у яких взяли участь?
— 19 травня я мав нагоду побувати на Дні Європи у Вінниці. Була можливість зустрітися з прем’єр-міністром та президентом. Подія безперечно важлива, і це добре, що на неї запрошують також і духовенство. Вдалося трохи поспілкуватися з прем’єр-міністром. Є питання, які треба ставити владі й вимагати на них відповіді. Проте треба також розуміти, що керувати державою — непросто, і не всі зміни відбудуться відразу; але надія, що все зміниться на краще, є. І це мені дав зрозуміти під час нашої розмови пан Гройсман. Будемо сподіватися, що його слова не розминуться з учинками. Як сказав св. Йоан Павло ІІ, нам немає потреби йти у Європу, бо ми і є Європа. Просто нам треба трохи модифікувати суспільство: підняти рівень культури, економіки, суспільної відповідальності, не ліквідовуючи при цьому і не підриваючи християнських цінностей, тим більше, що саме вони завжди були основою європейського суспільства. Нам треба це відродити. Кому, як не нам? Адже ми все ж таки ще не до кінця зіпсовані тими новітніми ідеологіями і ще здатні протистояти тим руйнівним течіям. Українські сім’ї треба підтримати, бо це вони виховують майбутнє нашої держави, і якщо сім’Ї будуть здоровими, побудованими на християнських цінностях, то й суспільство буде здоровим. І Бог буде нам благословляти, якщо ми будемо ставити Його на перше місце. Прем’єр це підтримує і позитивно відгукується про ініціативи Церкви, спрямовані на захист родин. Такі зустрічі корисні: є нагода церковним владикам (а були представники різних Церков) поспілкуватися з владою різних рівнів відповідальності. Ми одне одного почули, обмінялися думками. Це живий контакт, його ніякі петиції не замінять, хоч і це потрібно робити. У мене склалося враження, що вони мають волю робити добре. Будемо сподіватися, що це переросте у конкретні дії.
— А на рівні дієцезії, що би Ви виділили?
— Поки політики думають, як зробити життя у нашій країні кращим, ми намагаємося дбати про тих, хто будуватиме її вже у найближчому майбутньому. Від батьків та катехетів залежить, якими наші діти виростуть, якими будуть людьми і яке майбутнє на нас усіх чекає.
У неділю, 20 травня, в Мурафі я уділив молодим людям Таїнство Миропомазання. П’ятдесят п’ять хлопців та дівчат, що закінчили дев’ятий клас, прийняли Таїнство християнської зрілості. Це дуже радісно, що їх так багато, але від іспиту це їх не врятувало. Люблю робити таке опитування. І не тільки для того, щоб побачити, чи добре вони підготувалися, але також дати свого роду лекцію для парафіян. Повний храм людей, і завжди є шанс, що хтось щось почує нове для себе, про щось довідається, отримає поштовх шукати далі, питати у священиків. От, наприклад, я поставив питання, чи може у мене Папа Римський сповідатися або чи я можу сповідатися у настоятеля, — і не всі знають відповідь на це питання. Тому Таїнство Миропомазання — це не лише гарна церемонія, а й урок для присутніх. Ці молоді люди, прийнявши Таїнство Миропомазання, повинні стати свідками віри, у якій зростали і дозрівали. Повинні захищати свою віру, стояти на варті цінностей, які вона з собою несе, і ось цей публічно складений іспит має їм про це постійно нагадувати.
А потім 300 кілометрів дороги — і Шепетівка. Там також уділив Таїнство Миропомазання. Там було більше людей середнього і старшого віку. Бабусі хвилювалися дуже, просили, щоб їх нічого не питав. То я вже молодших розпитував. Хочу, щоб люди думали, а не прийшли, відбули і пішли. Хочу, щоб вони задумувалися над тим, що відбувається у храмі під час Меси: чим є їхня віра, чому вони вірять. Люди повинні знати відповідь на ці питання, а для цього потрібно думати, питати, шукати.
— Яка сфера у Вашому служінні поглинає найбільше часу і вимагає найбільших зусиль?
— Багато родинних справ. Постійно приїжджають до мене і чоловіки, і жінки із своїми проблемами. Люди не можуть собі порадити і шукають допомоги. Стараємося допомогти, поспілкуватися, щось порадити. Люди мають по двоє-троє дітей, але спільної мови не мають…
Зараз багато людей почуваються розгубленими, безпорадними, страждають від тих чи інших залежностей, часами просто дуже інфантильні, але шукають рішень і звертаються до Церкви, шукають у ній порятунку. І для таких людей я ніколи не шкодую часу: приходжу розмовляти з ними, молитися, шукати виходів. Це важливо. Світ багато чого пропонує сьогодні й можна загубитися у цьому різноманітті; а єдиний справжній шлях пропонує нам Христос. Він нам каже: «Я Дорога, Правда і Життя», — і треба людям допомагати цю дорогу віднайти, на неї скерувати.
Сила молитви тут має велике значення. У нас щодня о сьомій годині зранку в катедрі молитва з єпископами і священиками, о 7.30 — Розарій і о 8.00 — Свята Меса. Молимося за Україну, за родини. Увечері також закінчуємо день спільною молитвою. Солідарність молитви — це наш фундамент.
фінансово.
Щиро дякуємо!
