Як відомо, життя не стоїть на місці, це стосується також і життя церковного. Це лише зовні виглядає так, наче Церква живе десь поза часом і простором, а насправді вона активно відповідає на виклики та вирішує багато проблем, шукає відповіді на питання, які виникають у зв’язку з тими чи іншими суспільними змінами.
Про зміни у Кам’янець-Подільській дієцезії, про те, як почути голос Бога і зрозуміти Його волю, про те, на чому слід зосередитися душпастирям і кому присвятити найбільше часу, та про інші важливі справи CREDO розповів єпископ Леон Дубравський:
— Потреба змін виникає часом із абсолютно неочікуваних обставин. І я зауважив, що обираючи, як буде краще, ми собі думаємо по-своєму, але Дух Святий підказує, як правильно. Головне вміти Його слухати. Над цим потрібно багато думати, зосереджуватися, але головне не поспішати. Потрібно питати, радитися і тоді Дух Святий допомагає, надихає.
От, наприклад, останні зміни: виникла необхідність змінити одразу двох ректорів – в Інституті Богословських наук в Городку та у семінарії Кам’янець-Подільської дієцезії. З Києва прийшло прохання, Апостольський нунцій також просив (а це вже наче Апостольська Столиця сама просить), щоби дати їм фахівця з канонічного права. У нас така людина є – о. др. Олександр Язловецький, ректор семінарії. Ми згодилися відпустити його до Києва. Хочеться, наскільки можемо, допомогти всім, хто має потребу, яку наша дієцезія може задовільнити. Ми довго над цим думали, радилися і наче зсередини хтось підказав. Спершу це можуть по-різному коментувати і мати відмінну думку, але з часом побачать, що це добре і правильне рішення.
Я думав, що це буде невеличкий землетрус, але виявилося, що великий, бо зміни ще не завершилися, ще багато всього попереду. Поки що ті незначні зміни, які вже затверджені, довершуємо: зміна вікаріїв, заміна священиків, які повертаються до Польщі, і тому подібне.
Отець Олександр Коцюр завершив служіння для зони АТО. Але оскільки там постійно є потреба у капеланському служінні, то просять дати їм священика. Тепер о. Валентин Розгон буде виконувати це служіння для Християнської Служби Порятунку.
Завершився навчальний рік у семінарії. Протягом літа семінаристи будуть задіяні у різних душпастирських акціях: оази, паломництва, дні молоді, реколекції. Всюди, де вони зможуть не лише бути корисними, але також чогось навчитися, здобути душпастирський досвід на майбутнє служіння. Я наголошую настоятелям і вікаріям, наскільки це важливо знайти підхід до молоді, щоби вона не загубилася. Треба шукати способів зацікавити тих, хто не знає куди себе подіти. Стати спільнотою для молодих людей, які перебувають у пошуку. Бути присутніми у їхньому житті. До цього також потрібно залучати семінаристів.
Постійно думаю над тим, щоб створити такі центри, куди б люди могли приїжджати цілими родинами на відпочинок на вікенд, але одночасно мали і духовну поживу – Святу Месу, Слово Боже. Щоб людина мала час на спілкування, живе спілкування з Богом, з сім’єю.
А крім того, постійно відбуваються візитації. Це добрий спосіб побачити чим живе парафія, які має проблеми, що турбує вірян та настоятелів. Візитації вимагають багато часу і певних зусиль, але також і приносять свої плоди, тому ними не можна нехтувати.
Не все минає легко, бо маємо справу з людьми. А де люди, там бувають непорозуміння, але і це вирішується. Бог допомагає. Мені подобається св. Йоан Павло ІІ, який вмів уважно слухати. Нам усім варто навчитися так слухати. Ми часом думаємо, що чим більше говоримо, тим більше проблем вирішимо, але це не завжди так. Але Господь промовляє у тиші. Не треба заглушати Його голосу. Треба дати Богові шанс.
Я особисто завжди дію так: спершу запрошую священика на розмову і пропоную, питаю чи погоджується, чи ні, обговорюємо, слухаю. Даю шанс добровільно погодитися. А потім вже декрет і Божа воля має виконуватися. Священик, який вміє з покорою прийняти зміни – дає добрий приклад своїм співбратам. Я завжди кажу своїм священикам: «Якщо вирішиш сам, то це буде твоє рішення, а якщо послухаєш єпископа, то це вже буде Божа воля».
фінансово.
Щиро дякуємо!
