Питання: Чи не порушилася спадкоємність учительства Церкви відтоді, як папа Пій ХІ засудив екуменізм і заборонив католикам брати участь у екуменічних зібраннях?
Відповідь:
В енцикліці «Mortalium animos» пап Пій ХІ засудив не екуменізм, а те, як його розуміли в ті часи (енцикліка написана в 1928 році). Тоді деякі, як пише папа, заперечували, що «Церква Христова має бути видимою, хоча б у тому сенсі, що вона має поставати як єдине тіло вірних, згідних у єдиній і тотожній доктрині, під егідою єдиного учительства та управління». Представники течії, яку критикував папа, сприймають видиму Церкву як союз християнських спільнот, що сповідують різні чи навіть суперечливі вчення, пише Vatican News.
Другий Ватиканський Собор проголосив не той екуменізм, який Пій ХІ засудив у «Mortalium animos», а істинний екуменізм, який не передбачає будь-якої відмови католиків від власного вчення — спасительного вчення Ісуса Христа. Тоді як у «Mortalium animos» ідеться про такий «екуменізм», який розмиває істину й породжує деяке «панхристиянство», як пише Пій ХІ, — аж до зневаги релігії, індиферентизму та релятивізму, — Другий Ватиканський Собор в декреті «Про екуменізм» стверджує: «Відділені від нас брати здійснюють чимало священнодійств християнської релігії, які, відповідно до різних умов кожної Церкви чи Спільноти, поза всяким сумнівом, можуть різними способами породжувати справжнє життя благодаті, і їх слід визнати такими, що спроможні відкривати доступ до спільноти спасіння.
Ті Церкви та відділені Спільноти, хоч і мають, на нашу думку, певні недостачі, все ж не позбавлені значення й вагомості у таїнстві спасіння. Бо Дух Христа не відмовляється вживати їх як засоби спасіння, сила яких походить від тієї повноти благодаті й істини, яка довірена Католицькій Церкві.
Проте відділені від нас брати — чи поодинці, чи їхні Спільноти або Церкви — не втішаються тією єдністю, якою Ісус Христос хотів обдарувати всіх, кого він відродив і оживотворив в одне Тіло і в нове життя. Про цю єдність свідчить Святе Письмо та шани гідне церковне Передання. Бо повноту засобів спасіння можна осягнути лише у Католицькій Церкві Христовій, яка є всеосяжним засобом спасіння. Отож віримо, що одній лише колегії апостолів, на чолі якої стоїть Петро, Господь довірив усі блага Нового Союзу, щоб утворити на землі єдине Тіло Христове, з яким мають об’єднатися цілковито всі, хто вже якимось чином належить до Народу Божого» (UR 1,3).
Християни насправді розділені — і це стає спокусою для тих, хто ще не повірив у Христа, але хоче наблизитися до християнства. Поділи між християнами сьогодні викликані не тільки доктринальними відмінностями, а й ворожнечею, лихослів’ям і навіть ненавистю. Екуменічне зобов’язання Католицької Церкви насамперед скероване на примирення, і хоча воно не завжди взаємне, Церква не перестає докладати зусиль заради того, щоб усі охрещені надихалися почуттями Ісуса Христа.
Ідея про екуменізм, яку засуджує Пій ХІ, не відповідає церковному вчительству про екуменізм. Тому не можна говорити про порушення наступності. Навпаки, Пій ХІ засуджує помилкову концепцію екуменізму, а Другий Ватиканський Собор просуває його істинне розуміння: «Під “екуменічним рухом”треба розуміти ті справи й починання, які виникають відповідно до різних потреб Церкви та можливостей нинішнього часу і спрямовані на досягнення єдності християн. Передусім це намагання вилучити з ужитку всі слова, судження та вчинки, які у світлі справедливості й істини не відповідають дійсному становищу відділених братів, а тому ускладнюють взаємини з ними; крім того, це “діалог” між відповідно підготовленими фахівцями на проведених у релігійному дусі зібраннях християн із різних Церков чи Спільнот, під час якого кожен глибше викладає віровчення своєї Спільноти і прояснює її характерні риси. Завдяки такому діалогові всі отримають правдивіше знання про віровчення та життя кожної Спільноти, а з ними — і справедливу оцінку їх. Тоді ці спільноти зможуть ширше співпрацювати в різного роду служінні для спільного блага, якого вимагає християнське сумління, і об’єднаються, наскільки це можливо, в одностайній молитві» (UR 1,4).
фінансово.
Щиро дякуємо!
