Питання: Які Церкви мають successio apostolica — апостольську спадкоємність при рукоположенні у стан священика? Чи може протестантський пастор кальвіністської течії замінити священика на Святій Месі, якщо він був висвячений у пресвітери єпископом Церкви Моравських братів? Чи зберігся ланцюжок священства з часів апостолів в Англіканській та Лютеранській Церквах?
Відповідь:
Критерії для того, щоб судити про апостольську спадкоємність, перераховані в документі Міжнародної богословської комісії «Апостольство Церкви та апостольська спадкоємність». У ньому викладено католицьке розуміння цього терміну та основні критерії для оцінки служінь інших християнських спільнотах. При цьому відзначається, що в самих цих спільнотах розуміння апостольської спадкоємності може бути іншим і відрізнятися від католицького, пише Vatican News.
Щодо Православних Церков у документі написано так: «Попри різні судження про служіння Петра, Католицьку Церкву, Православну Церкву та інші Церкви, які зберегли апостольську спадкоємність, об’єднує одне й те саме розуміння священного менталітету Церкви, який розвивався від часів Нового Завіту за посередництвом спільних Святих Отців, а особливо — святого Іринея. Ці Церкви розглядають залучення до церковного служіння за допомогою Таїнства, яке звершується через покладання рук із закликом до Святого Духа, як незамінну форму для переказування апостольської спадкоємності, що виключним чином дозволяє Церкві вистояти в доктрині та в єдності. В цій одностайній послідовності між Писанням, Переданням і Таїнством, яка ніколи не переривалася, полягає причина, з якої спілкування між цими Церквами й Католицькою Церквою ніколи не було перервано остаточно і сьогодні може бути відновлено».
Далі перераховані інші Церкви: Церкви Англіканської спільноти, стверджується в документі, «зберегли рукоположення, змінивши його інтерпретацію». Відзначається, що на цю тему ведеться діалог і поки що неможливо передбачити його результати. Згідно з апостольською конституцією Папи Бенедикта XVI «Anglicanorum сoetibus» 2009 року, рукоположені служителі Англіканської Церкви — єпископи, пресвітери та диякони — при возз’єднанні з Католицькою Церквою можуть бути прийняті лише як кандидати до священного рукоположення (АС 6), на відміну від православних священнослужителів, яких приймають у лоно Католицької Церкви в сущому сані.
Спільноти, які з’явилися в результаті реформи XVI століття, «прийшли до заперечення зв’язку між Писанням та Переданням Церкви на користь нормативного характеру лише самого Писання. Хоча в подальшому в різний спосіб звучали заклики до Передання, однак за ним не визнається така ж сама гідність, яка була йому притаманна в стародавній Церкві». Оскільки Таїнство Священства — це вираження спілкування в Переданні, «проголошення Sola Scriptura призвело до відмови від споконвічного розуміння Церкви та її священства. Тому фактично протягом століть мала місце відмова від покладання рук», відзначається в документі, а там, де рукоположення звершувалося, воно не було наділене тим значенням, яке має в Церкві, що слідує Переданню. Таким чином, переривання зв’язку з Переданням навіть у тих випадках, коли робляться кроки до повернення до нього, не дозволяє судити про «сакраментальну послідовність в апостольській спадкоємності», яка, крім Католицької Церкви, наявна лише в Православних Церквах.
Усі ці міркування, відзначається в документі, не скасовують того факту, що в англіканських спільнотах та у спільнотах, які виникли після реформи XVI століття, «є елементи, які безумовно належать до апостольського характеру єдиної Христової Церкви», однак духовна цінність служінь у цих спільнотах має бути доповнена “таїнственим актом”».
У спільнотах, які з’явилися внаслідок реформи, немає віри в освячувальну благодать Таїнств. Ми, католики, як і православні, віримо, що Ісус передає нам Божественне життя, яке внутрішньо преображає нас, очищує й освячує нас. Ординарний шлях до надбання цього Божественого життя — Таїнства. Особливо — Таїнство Євхаристії і Таїнство Покаяння. Служитель, який не приймає віри Католицької Церкви в освячувальну благодать Таїнств, не може звершувати ці Таїнства дійсним чином.
Однак, якщо йдеться про звершення Таїнства Євхаристії, то навіть гіпотетична апостольська спадкоємність і гіпотетична апостольська віра в благодать Таїнств не дає права і можливості служителю відправляти Месу в католицькому храмі. Мало того — навіть дійсне рукоположення не дає автоматично такого права. Пресвяту Євхаристію може звершувати лише священик, рукоположений не лише дійсним, а й законним чином, з дотриманням усіх норм канонічного права.
фінансово.
Щиро дякуємо!
