Запитання: Чи можемо ми ствердно сказати, що Церква вистоїть до моменту другого пришестя Христа?
Відповідає о. Олександр Чумаков.
Перш ніж відповісти, хотів би звернути увагу на те, як сьогодні дехто з християн сприймає Церкву. Для безлічі наших сучасників Церква нічим не відрізняється від інших суспільних, громадських або навіть політичних організацій. Від одного я навіть чув такий пасаж, начебто є два ґатунки мафії — світла й темна; та, що поширює бандитизм і корупцію, є темною і злою мафією, а Церква, яка поширює заповіді Бога і закони справедливості й милосердя, є «світлою мафією». Оті мафії змагаються і ні одна не може іншу подолати, аж доки не втрутиться сам Господь. Таке міркування не дуже оригінальне, але зовсім хибне.
Що ж таке Церква насправді? Про що ми, члени Церкви, повинні пам’ятати щомиті?
Від самого початку Церква є спільнотою тих, хто відгукнувся вірою на заклик Христа Воскреслого. Господь збирає своїх з усіх кінців світу і творить із них спільноту тих, хто має участь у Таїнстві Його буття, хто є причасником Його Тіла й Крові, хто разом із Ним Воскресає у Святому Хрещені. Покликані до життя во Христі творять єдине Тіло — не просто організм, а Тіло Воскреслого Бога. Їхня поєднаність незбагненна, бо осягається не через присягу, не через якесь дійство, але сходженням Духа Святого. Відтак Церква є Містичним, тобто Таїнственним, Тілом Христа Воскреслого і Домом Духа Святого. І вона існує одночасно в трьох вимірах: у Небі як Церква Святих; у чистилищі — в митарствах тих, хто відійшов з цього світу, але ще мусить віддати належне справедливості Божій за молитвами Церкви земної і Небесної; і, нарешті, Церква земна, яка бореться за спасіння душ людських, подорожуючи земними дорогами до Дому Отця. Разом — Церква Христова, Його Містичне Тіло й дім Духа Святого.
На жаль, сьогодні багато хто бачить тільки земний вимір Христової Церкви. Тому безперервно стикається з численними протиріччями та проблемами, інколи такими потужними, що може навіть зродитися відчай: чи ця спільнота насправді може бути названа джерелом святості, якщо в ній стільки бруду, зради, інколи жорстокості, байдужості, бездушшя? Людина оцінює Церкву як організацію або політичну партію. Але тоді залишається незрозумілим, як така хитка організація змогла вистояти дві тисячі років в епіцентрі людських негараздів.
Треба навчитися сприймати Церкву цілісно, як земну, Небесну й ту, що покутує в чистилищі, бо тільки таке бачення дасть змогу відповісти на запитання й запобігти сумнівам. Ця тривимірність Церкви забезпечує їй стабільність, яка не від людей походить. І саме ця особливість декларує спільноту вірних ив християнську соборність як Таїнственне Тіло Воскреслого Христа, яке живиться Духом Святим.
Саме тут маємо відповідь на початкове питання: чи можемо ми ствердно сказати, що Церква вистоїть до моменту другого пришестя Христа? Так, брами пекла не переможуть цю будову, яка перевищує наявне буття. Потужні катаклізми можуть розхитувати земну Церкву, яка пробивається до Небес крізь буревій та шторми. Під ударами може опинятися церковна ієрархія, чернецтво, священство. Обстріл завжди зосереджуватимуть на Наступникові Петра, якому заповідано бути опорою всієї Церкви. Напади й атаки ворогів Церкви можуть жахати, породжувати стривоженість, — але вони не можуть бути успішними і перемогти ВСЮ ЦЕРКВУ.
Церква приречена вистояти. Але окремі люди, на жаль, можуть захитатися, зрадити і впасти. Та навіть на це нещастя є Таїнство Примирення і Повернення блудних синів — Свята Сповідь, Таїнство Покути і Примирення.
фінансово.
Щиро дякуємо!
