Чому дітей зараховують до лику святих?

Питання: На якій підставі дітей зараховують до лику святих? Адже вони до певного віку не можуть робити свідомого вибору.

Відповідає Vatican News:

Справді, у західній традиції для участі дітей у деяких таїнствах пастирі приписують чекати до 7 чи навіть до 10 років для Першого Причастя, а Миропомазання звершується для підлітків, не молодших 13 років. Та й вік першої сповіді — першого Таїнства Примирення, коли припускається, що дитина усвідомлює скоєне як гріх, — теж коливається в різних традиціях від 7 до 10 років. Звісно, Божественна благодать не обмежується віковими межами: не випадково у деяких традиціях немовлят причащають із моменту хрещення. Так само й зі святістю. Безумовно, Рай повний маленьких святих, зокрема й мучеників — жертв насильства, жертв хвороби.

Тут ітиметься про визнану святість, тобто про ті випадки, коли Церква прославляє дітей, пропонуючи їх як приклад для наслідування усім християнам, також і дорослим. У Євангелії Ісус каже: «Якщо не станете як діти, не увійдете в Царство небесне» (Мт 18,3).

То в якому ж віці дитина спроможна зрозуміти, що таке християнська чеснота, і вибрати цю чесноту аж до героїзму? Ця тема постійно наявна в церковних дебатах, тим більше що для канонізації маленьких святих немає спеціальних канонічних правил. Тому 1981р. з цього приводу висловилася Конгрегація в справах святих, визначивши, що дитина спроможна усвідомлено відповідати на Божественну благодать із семи років. Звісно, це рішення було прийняте обґрунтовано. Ті ж самі докази наводилися і в полеміці щодо причастя дітей.

Оскільки в давнину процес канонізації був дуже суворим щодо перевірки намірів, потрібно було розпізнати, до якої міри воля до чеснот може бути присутня у немовлят. Адже коли йдеться про дітей, часто напрошується думка, що вони самі по собі спонтанні й діють у простоті — що, можливо, виключає наявність волі, основоположної для героїчності чеснот.

Такі ж самі сумніви можуть виникнути й щодо дітей-мучеників. У Католицькій Церкві багато дітей-мучеників. Якщо не враховувати віфлеємських немовлят, то найменшому з тих, чий вік відомий, — два роки. Це блаженний Андрій Окснер із Рінна, який зазнав мученицької смерті в середині XVст. Богослови змушені були визнати, що діти іноді виявляють дивовижне усвідомлення і здатність вибирати. Це пояснюється надзвичайною дією благодаті, яка допомагає зносити такі ситуації, як гоніння та смерть.

Отож і дитячі вчинки можуть виходити за межі здатності й розуміння, властивих вікові. Звісно, до канонізації дітей треба ставитися з особливою обережністю, тому що святість дитини не можна тлумачити так само, як святість дорослої людини. В таких процесах необхідно зрозуміти, чому дитина повелася так, а не інакше; чому вона вчинила не так, як зазвичай чинить більшість її однолітків. У кожному разі, враховується, що дитина живе своєю вірою саме як дитина, відповідно до свого віку. Святих дітей у жодному разі не можна вважати «дорослими в мініатюрі».

Чого ж можна навчитися від святих дітей? Насамперед, міцної віри, яка не знає сумнівів, не кидається туди-сюди в безлічі зауважень та суджень. Діти вчать нас довіри, ентузіазму, здатності вловлювати попри слова те, що у людини на серці.

Кардинал Анджело Амато, який раніше очолював Конгрегацію в справах святих, два роки тому опублікував дослідження про святих і блаженних дітей, прославлених, починаючи від 1588р. Він, зокрема, зазначає, що культ святої Агнеси, яка числиться у списку святих дітей до 13 років, свідчить про надзвичайну актуальність свідчення юних сподвижників та мучеників.

І в наші дні були зараховані до лику святих-мучеників невинні діти, вбиті з ненависті до віри. Так, 1 жовтня 2000р. до групи новопрославлених китайських мучеників увійшли троє дітей від 7 до 11 років: Павло Ланг Фу, Андрій Ван Цян Цин і Марія Джен Сю. Крім мучеників, Церква вшановує сповідників, тобто тих, хто, героїчно проживши життя згідно з Євангелієм, зазнав свого роду безкровного мучеництва. Це, наприклад, 13-річна Інель де Ламбертіні, беатифікована 1824р., а також Франсіску й Жасінта з Фатіми, яким було відповідно 11 і 10 років. Їх канонізували 2017р. Пояснюючи цю, останню канонізацію, кардинал Амато пише: «Їхня святість, проявлена в дитинстві, заснована не лише на тому, що вони бачили Пресвяту Діву, а на справді героїчному свідченні чеснот віри, надії та любові».

Зовсім недавно завершилася дієцезіяльна стадія беатифікації 48 іракських мучеників, які загинули в результаті теракту в Багдаді 31 жовтня 2010р. В декларацію про мучеництво включені цілі сім’ї, зокрема, четверо дітей, які фігурують у документі окремо. Старша із загиблих тоді дітей — 11-річна Крістін Набіль Тубія. Коли дівчинка приймала Перше Причастя, вона сказала матері: «Мені дуже подобається цей храм і я хотіла б у ньому померти». Так і сталося. Саме тут Крістін прийняла вінець мученицької смерті. Трирічний Адам Адай Араб під час захоплення церкви не кричав і не плакав, повторюючи: «Досить. Припиніть». У відповідь на ці слова один із бойовиків вистрелив у хлопчика. У переліку мучеників є і тримісячний Сан Дружан Аль-Саур, який прийняв хрещення за два тижні до смерті. Терористи не пощадили і його: вони розстріляли немовля разом із матір’ю. До декларації вписана і ще не народжена дитина однієї з мучениць; за словами постулатора, вона отримала хрещення крові. Як пояснив постулатор, о.Ескаланте, щодо цієї непростої теми, прославлення ненародженої дитини не безпрецедентне в Католицькій Церкві. Зараз на римській стадії перебуває процес беатифікації польської сім’ї Ульмів і в перелік Слуг Божих входять семеро дітей Юзефа та Вікторії Ульмів, згідно з формулюванням, «на підставі віри батьків». Наймолодша дитина була ще в утробі матері, коли 1944р. сім’я, яка рятувала євреїв, зазнала мучеництва від рук нацистів.