О котрій годині народився Ісус? А в стайні чи в печері? А чому Пастирку служать опівночі? А святий Йосиф міг приймати пологи у Марії?
З отцем Войцехом Венгжиняком, біблістом Папського університету Йоана Павла ІІ в Кракові, розмовляє Малгожата Більська.
— В Італії, через коронавірусну пандемію, від 22.00 до 5.00 діє комендантська година. Це примусило змінити час відправлення Пастирки, що для багатьох католиків є дивиною. Рада з питань нової євангелізації нагадує, що ми взагалі-то не знаємо, о котрій годині Ісус прийшов на світ. А що на цю тему каже Біблія?
— Зазвичай біблісти мають різні думки щодо різних біблійних тем, натомість якщо йдеться про годину приходу Христа на світ, то ми всі абсолютно згідні: ми не знаємо години народження Ісуса!
Однак прийнялося, що Він народився вночі, якщо вже ангел Господній, про якого пише св.Лука, об’явився пастухам, коли вони «вночі стояли на сторожі коло своїх отар» (Лк 2,8). Хоча тоді треба припускати, що об’явлення відбулось одразу після народження — а от у цьому ми не впевнені…
Мотив народження вночі несе в собі сильну символіку. Ось світло приходить у світ, щоб осяяти морок темряви. В цей мотив вписується перше речення з Першого читання на Пастирку: «Народ, що в пітьмі ходить, уздрів світло велике; над тими, що живуть у смертій тіні, світло засяяло» (Іс 9,1).
Натомість спроба визначити опівнічну добу як точний час народження Ісуса має своє джерело у Книзі Мудрості, де читаємо: «Тоді, як мирна тиша все повила, і ніч, поспішаючи, досягла половини свого бігу, твоє всемогутнє слово з неба, з царських престолів, як невблаганний воїн, грянуло в осередок пропащої країни, несучи гострий меч — твій невідкличний наказ» (Мдр 18, 14-15).
Щоправда, цей текст говорить про визволення з Єгипту, коли опівночі Бог повбивав усіх первородних у Єгипті (пор. Вих 12,29); однак він непогано вписується також і в теологію Різдва Господнього. Цього разу Бог приходить зі спасінням для цілого світу, і не через смерть ворогів, а через любов — аж по власну смерть; смерть Возлюбленого Сина.
— Святому Йосифу довелося подолати багато своїх усталень, погоджуючись на волю Бога. Для нас зміна години Пастирки — клопіт. Я замислююся: чи в його часи чоловік міг приймати пологи? Маю на думці ритуальні заборони, пов’язані в юдаїзмі з чистотою.
— Година Пастирки це радше проблема для звички, а не для розуму, тож варто розуміти тих, хто призвичаївся до певної пори. Бо й до вігілійного столу зручніше сісти, коли вийде перша зірка, а не ще до обіду.
Що ж до Йосифа, то Святе Письмо прямо не забороняє того, щоби батько був присутній при народженні дитини. За звичаями, при пологах допомагали повитухи, і їх можна було покликати навіть у шабат. Тільки потім кликали батька й він міг узяти новонароджену дитину на коліна, що було знаком офіційного визнання дитини і підтвердженням її законного походження.
А чи Марія народила сама, чи Їй допомагала повитуха, і чи це було в присутності Йосифа — цього ми не знаємо.
— У грудневому Апостольському листі «Patris corde» про св.Йосифа Папа Франциск називає місце Різдва стайнею. Це приміщення для коней. По вертепах ми ставимо фігурки різних тварин, але коней — рідко. Чи це слово не занадто сучасне?
— Євангеліст Лука пише тільки те, що Марія «породила свого Сина первородного, сповила Його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді» (Лк 2,7). Грецьке слово fatne означає «ясла, годівниця». Інколи воно також може означати приміщення, де тримають тварин, тому ми кажемо про «стайню» (пор. 2Хр 32,28; Ав 3,17).
У стайнях були не тільки коні, але й інші тварини (наприклад, у нашій стайні був кінь, корови, свиня і кури). Але цілком імовірно ясла могли бути і в підземних гротах, яких немало у Віфлеємі. Біблія коней не згадує, але часто при народженні Ісуса згадується текст пророка Ісаї: «Віл знає господаря свого, а осел — ясла пана свого» (Іс 1,3аб).
— Ісус, істинний Бог, жив із батьками з дня на день, навчаючись усього — говорити, ходити, молитися, будувати стосунки з Богом і людьми, працювати. На думку істориків, у Назареті не було великого попиту на працю теслі, тому Йосиф, імовірно, працював також у поблизькому Сефорісі — столиці Галілеї. Чи міг молодий Ісус ходити з ним до міста і вчитися цього фаху? Я уявляю такі подорожі тата-Йосифа з синочком…
— Назарет був селом таким малим, що Старий Завіт про нього ані разу не говорить, тож радше було нормальним ходити по роботу десь далі. Згідно зі звичаєм, доньки залишалися під опікою мами аж до виходу заміж. Натомість синами вони мали займатися тільки перші роки, щонайменше три, бо навіть стільки могло тривати годування груддю.
А потім хлопця вводили у його майбутню працю, під опікою батька. Тому напевно Ісус приглядався до роботи і допомагав Йосифу щонайменше до 12 року життя. Тоді ми востаннє чуємо про Йосифа, за нагоди «загублення» Ісуса в єрусалимському Храмі.
— Може, час пандемії схилить нас розрізнити справжнього Ісуса, історичного, від місцевих уявлень про Нього? На вігілію ми ламаємо облатки, накриваємо стіл із 12 страв. Це гарні традиції, але вони не найважливіші. Мешканці Віфлеєму поняття про них не мають.
— Найважливішою є любов. То вона народилась у Віфлеємі. Бог, який «є любов’ю» (пор.1Йн 4,16), став людиною, «слово стало тілом і оселилося між нами» (Йн 1,14). Якщо традиції є вираженням любові, то нема чого від них відмовлятися.
Два роки тому я написав у Фейсбуку перед Різдвом Христовим постинг, під яким підпишусь і сьогодні:
Я хотів написати: не купуймо забагато подарунків, не наряджаймо забагато ялинок і не готуймо забагато їжі, бо будемо почуватися по-дурному, коли Ісус народиться в убогій стайні. Але ж на це можна подивитися зовсім інакше: приготуймо серця і домівки найкраще, як уміємо, бо кращого Гостя вже не буде.
— Ви об’їздили чималий шмат світу, багато разів бували у Святій землі. Яку з Пастирок пам’ятаєте найбільше?
— Дві. Одна — 2001 року під Болоньєю. Я служив Пастирку в парафії, де помер настоятель, а що то був початок мого служіння в Італії, то я розпочав словами: цього року наша парафія ще більше нагадує складні умови, в яких народився Ісус. Настоятель помер, його замінив іноземець і ще не говорить добре італійською. Але й сьогодні Ісус напевно народиться у Євхаристії.
Друга — 2006 року у Віфлеємі. Те довге очікування на Полі пастухів між Вечірнею та опівнічною Месою, і те пронизливе для серця «hic» — «тут!» — Патріарха, який після Меси зійшов до Гроту Різдва, щоб урочисто виголосити в цьому єдиному на світі місці слова антифона:
Віфлеєм!
Ось у цьому маленькому земному гроті
народився Творець Всесвіту.
Тут Він був сповитий у пелюшки.
Тут Його покладено в ясла.
Тут Його відвідали пастухи.
Тут об’явилася зірка.
Тут Йому поклонилися Мудреці.
Тут співали Ангели:
Слава во вишніх Богу!
Алілуя! Алілуя!
Переклад CREDO за: Малгожата Більська, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
