Нещодавно, коли я слухала місцеву радіостанцію, хтось зателефонував до ефіру, щоб поставити питання про Адама і Єву.
Слухача цікавило, чи знає Церква, куди потрапили Адам і Єва: на небо чи у пекло. Ведучий сказав, що доля наших прабатьків невідома, але особисто він вірить, що вони, «ймовірно», на небесах.
Це була невтішна, але передбачувана відповідь. Вона свідчить про те, що наші прабатьки — не найвідоміші святі. Але їхня присутність на небесах — більше, ніж просто припущення. Адам і Єва — канонізовані святі, а це означає, що їхнє спасіння — проголошена істина Католицької Церкви. Історично їх вважали покровителями садівників і кравців, але їх можна також вшановувати як покровителів душ у чистилищі.
Справді, святі Адам і Єва були у церковному календарі відтоді, відколи існував календар. У середньовічній Церкві їхня святість була загальновідомою. Вони були популярними та улюбленими заступниками, чиї статуї були нормою для середньовічних храмів. Католики глибоко шанували їх як своїх прабатьків і перших, хто потрапив на небеса після того, як Христос відкрив їхні двері людству.
Але через деякий час після розриву Мартіна Лютера з Церквою Адам і Єва почали впадати в немилість. Замість того, щоб шукати у них джерела натхнення як у прикладах розкаяних грішників, ми почали ставитися до них з обуренням і засудженням. Багато сучасних християн схильні вважати, що наші прабатьки були досить жалюгідними персонажами, і що кожен із нас на їхньому місці повівся би краще. Але ми робимо їм — і собі — величезну ведмежу послугу, коли таким чином відмовляємо у пошані.
Святі Святвечора
Спомин Адама і Єви припадає на Святвечір, коли вся земля радіє своєму Спасителю. Це також ніч, коли з чистилища звільняється найбільше душ. У Святвечір ми в особливий, святковий спосіб згадуємо про рясне Боже милосердя. Насправді, багато старих різдвяних казок розповідають історії про зневірених духів, які переслідують живих напередодні Різдва, щоб благати їх про молитви.
Адам і Єва — ідеальні супутники цієї ночі заступництва та милосердя. Церква вчить, що після свого гріхопадіння вони прожили життя у смутку та покаянні. Коли вони померли, перша пара чекала пришестя Христа у відхлані, на лоні Авраамовому. Коли Христос помер на хресті, Він зійшов у цю «відхлань» (пекло/ад) — яка відрізняється від вічного пекла проклятих — і проповідував Добру Новину тим, хто чекав на Його прихід. Ці святі душі пішли за Христом на небо, ставши першими святими Церкви. Серед них були Адам і Єва, Сет, Ной і, звісно, Авраам — наш батько у вірі. Адам і Єва, що тисячі років чекали на Христа, який прийде, щоб спасти нас усіх, — це досконалі заступники душ у чистилищі.
Пробудись, ти, що спиш!
Катехизм Католицької Церкви ділиться з нами давньою проповіддю на Велику Суботу, яка стосується спасіння Адама і Єви. У ній з упевненістю говориться про спасіння Адама, який одночасно є творінням Христа і Його батьком:
«Велике мовчання панує сьогодні на землі, велике мовчання і велика самотність. Велике мовчання, бо Цар спить. Земля здригнулася й затихла, бо Бог спочив у тілі І пішов будити тих, що спали від віків. Він іде шукати нашого праотця, загублене ягня. Він йде до тих, що сидять у темряві й тіні смерті. Він іде, щоб урятувати від болів невільника Адама і з ним невільницю Єву, — Він, їхній Бог і водночас їхній Син (…). “Я Бог твій, і задля тебе Я став Сином твоїм. Пробудись, ти, що спиш, бо Я не створив тебе, щоб ти був тут, закутий у ланцюги в аді. Встань із мертвих, бо Я є життя мертвих”» (ККЦ, 635).
Спомин Адама та Єви напередодні народження Христа стосується не лише їхнього власного спасіння. Наші прабатьки радіють, бачачи, що Бог створив Людину. Разом із усім створінням вони вітають Немовля Ісуса зі сповненими вдячності серцями. Усі ми згрішили і не досягли слави Божої, але лише ті, хто чекав від світанку часів, щоби побачити, як Бог творить усе нове, можуть святкувати із повнотою Адама і Єви.
Дивлячись на небо
Радіоведучий, якого я слухала, припустив, що на небесах вишикується довга черга людей, які хочуть дорікнути Адамові та Єві. Сподіваюся, він пожартував. Небеса — це не місце для плекання образ і роздумів про помилки інших людей. Якщо є черга людей, які хочуть дорікнути нашим прабатькам за їхній гріх, уявіть собі чергу людей, які чекають, щоб дорікнути вам і мені за наші гріхи. Можливо, у нас не так багато нащадків, але гріхів — точно більше. Адам, батько святих, батько Христа, і Єва — Мати живих, заслуговують від усіх своїх дітей більшого, ніж озлобленість і звинувачення.
Ті з нас, хто хоче приєднатися до них на небесах, повинні шукати в них натхнення. Як і ми, вони впали в гріх. Як і ми, вони покаялися. Вони жили життям спокути — могли на власні очі побачити, як їхній гріх вплинув на їхніх дітей. І вони змогли побачити очима надії, чого коштувало Господу вивести їх зі смерті у життя.
Цього Святвечора, у день спомину святих Адама і Єви, пам’ятаймо про вшанування наших прабатька і праматері. Попросіть їх заступитися за нас, а особливо за наших улюблених померлих, які, як і вони, чекають, щоб Христос закликав: «Пробудись, ти, що спиш, бо Я не створив тебе, щоб ти був тут, закутий у ланцюги в аді. Встань із мертвих, бо Я є життя мертвих».
Переклад CREDO за: Маша Ґопель, Catholic Stand
фінансово.
Щиро дякуємо!
