Християнізація середземноморської та європейської культури принесла нам тільки забобони, систему абсурдних заборон та поширила позицію понурого терпіння? Немає нічого більш хибного, ніж такий погляд!
Критика, яка супроводжує християн майже від початку, незмінно використовує аргумент, що релігійне бачення світу — абсолютно нераціональне, затримує розвиток цивілізації і постійно консервує архаїчні, несучасні моделі поведінки. З такого погляду всілякі прояви християнського життя, такі як літургія і традиції, приклади особистого, сімейного чи спільнотного життя — це лише тісний корсет, який століттями паралізує вільний розвиток людства.
Але чи усвідомлюємо ми, що фактично вся сучасна система раціонального впорядкування реальності: наше ставлення до часу, праці та науки, суспільного життя і навіть відпочинку — глибоко вкорінена в зразках, прищеплених християнством? Чого б ми були позбавлені, якби дві тисячі років тому не відбувся великий перелам в історії людства? Пропонуємо переглянути п’ять найважливіших благословень, які принесло з собою християнство.
1.Календар і ритм життя
Сьогоднішній спосіб лінійного відліку послідовності часу, який охоплює епохи, століття, роки, місяці та дні, має свій початок від моменту народження Божого Сина. Не входячи у складну матерію способу вимірювання минулого часу — як у попередньому, юліанському, так і в молодшому, прийнятому християнським Заходом у 1582р. рішенням папи Григорія ХІІІ календарі григоріанському, — зауважимо, що вся система цих календарів: поділ на будні (робочі) дні тижня від понеділка до п’ятниці та дні передсвяткові й святкові (субота і неділя) мають глибоке коріння — біблійне та старозавітне, яке пізніше сягає християнської обрядовості.
Вільна від праці та щоденних турбот неділя була і є центральним днем тижня, в який на спомин тайни Воскресіння відправляється літургія. Літургійний календар із періодами більших та менших релігійних свят, таких як Різдво й Великдень, залишається віссю циклічного бігу часу в європейській цивілізації. Кожен його день, окрім святкових, присвячений пам’яті певного святого.
Читайте також: 15 винаходів, які нам дало Середньовіччя
Звідси походить поширений у європейській культурі звичай святкувати день народження або іменини, коли згадуємо день свого покровителя або ангела-хранителя, який має наше ім’я. Завдяки християнській практиці, кожний новий день починається опівночі.
Читайте також: Готичний собор як світ
В монашому житті Сходу і Заходу початком нового дня була відправа першого богослужіння опівночі. Наступні етапи дня були відзначені ранковими молитвами: Утренею, канонічними годинами від прими до нонни (дев’ята канонічна година) — саме на неї припадав апогей денної активності людини. Завершувала день Вечірня, яка розпочиналася із присмерком, запаленням ламп, що сприяло роздумам і поступовій тиші, та заповідала новий день.
2.Музична культура
Музика — стара, як світ, і її початки набагато давніші за християнство. Тим не менш, у відомій нам формі, заснованій на певних мелодичних діапазонах і записах нот та одноголосому й багатоголосому способах співу, вона народилася у християнстві різних обрядів. Як у традиції грецькій та візантійській, так і в західній — римській і галлікансько-германській — впроваджено вісім чітких і конкретних модальних діапазонів (на Сході їх називають «октоїх» — осьмигласся — і використовують донині). Ці діапазони, попри пізніший на Заході процес еволюції та розвитку, заклали фундамент для розвитку світської музики від часів Середньовіччя аж до періоду класицизму.
Читайте також: Містична музика Гільдеґарди Бінґенської
У цей час також були створені найважливіші твори музичної культури і в східній, і в західній частинах Європи. Меси, канонічні години, популярні богослужіння та пісні (як католицьких, так і протестантських композиторів, наприклад, Й.С.Баха) і церковний спів зробили Старий континент музичним та надихнули багатьох композиторів до створення нових стилів використання матерії звуків. Багато з них ми б і не почули, якби не попередній розвиток церковної музики.
3.Школа і система освіти
Сама ідея формування дітей та молоді старша за християнство (вона існувала й розвивалася ще за часів давнього Єгипту). Але модель освіти, пов’язана з європейською культурою, заснована на так званих «семи вільних мистецтвах», поділених на trivium (граматика, логіка і риторика) і quadrivium (геометрія, арифметика, астрономія та музика), становлять доктрину, яку християнізував у VIст. бенедектинський філософ Кассіодор, а розроблена вона була ще в стародавньому Римі.
Читайте також: Техніки швидкого запам’ятовування, які викладали в середньовічних школах
Якби не діяльність бенедиктинських монастирів, цей, з усіх поглядів найсучасніший, метод освіти, який враховує необхідність навчання та інтеграції різних способів людського пізнання, не став би популярним у парафіяльних школах та в університетах. Хай би якими запеклими були сучасні суперечки між релігійним та науковим поглядами на світ — корені європейської науки виникли в ранньохристиянський період.
Читайте також: 10 найстаріших університетів Європи. Вгадайте, хто їх заснував?
4.Благодійні організації
Питання соціальної активності особливо важливе сьогодні, у часи розвитку демократії та свободи людини. У шерегу громадянських рухів і товариств (особливо міських та неурядових рухів) помітні загальні сподівання на зміну якості суспільних стосунків. Мало хто з діячів таких організацій пам’ятає, що перші такі групи виникли в Європі ще в Середньовіччі при парафіях або місцях релігійного культу.
Доброчинні організації, які допомагали потребуючим членам парафіяльної спільноти, різні братства — молитовні й ті, що займалися взаємопідтримкою, розвивали міжлюдську солідарність — виникли на підставі моделі діяльності місцевої Церкви, яка колись була основною одиницею ширшої за сім’ю соціальної спільноти.
5.Ровиток культури слова
Ще не так давно багато істориків літератури виразно протиставляли світську літературну культуру Європи культурі християнській. В розвитку окремих літературних національних мов побачили спосіб сучасного «звільнення» суспільства від впливу Церкви, яка мала виключні права на Святе Письмо, написане незрозумілою для більшості людей латиною або грекою. Але неможливо приховати, що тривалий процес розвитку європейських мов виник безпосередньо з душпастирської потреби наближення до вірних запоруки та принципів віри в Христа рідною мовою.
Читайте також: Дивовижні книги Середньовіччя: 6 нестандартних старовинних примірників
Тому майже в усіх європейських країнах перші пам’ятки літератури національними мовами, без яких не настав би розвиток літературної культури країн, мали характер релігійний. Це були або коментарі до окремих фрагментів Біблії, або молитви (наприклад, ранкові та вечірні), проповіді або катехизм. Слов’янські мови безперечно мали б сьогодні інші форми, якби двоє грецьких монахів, Кирило і Мефодій, не створили старослов’янської мови та писемності, а романські мови завдячують своїм розвитком переписуванню до мозолів латинських текстів бенедиктинцями на Монте Кассіно.
фінансово.
Щиро дякуємо!
