Дивлячись на мистецькі твори різних часів, можна помітити, що за два тисячоліття існування Церкви одяг священнослужителів дуже змінився.
Так чи інакше, пурпуровий колір [який носять єпископи] має давнє походження і традиційно використовувався в основному королівськими особами, оскільки він був одним із найскладніших кольорів для виготовлення, а отже, дорогим і доступним лише королям.
У Церкві до практик або звичаїв часто додається нашарування теологічного чи духовного значення через століття після того, як ці звичаї виникли з міркувань зручності або практичності. Наприклад, майже напевно можна сказати, що використання єпископами пурпурового одягу спочатку мало демонструвати, що єпископи володіють релігійною та духовною владою, рівною світській та цивільній владі князів і королів. Згодом благочестиві коментатори припустили, що єпископи носили пурпуровий одяг, наслідуючи пурпуровий плащ [багряницю], який був покладений на плечі Ісуса під час суду над Ним у Страсну П’ятницю.
У Євангелії від Матея сказано, що воїни надягли на Ісуса «червоний плащ» (Мт 27, 28), але в Євангеліях від Марка (Мк 15, 16-17) та Йоана (Йн 19, 2) вказується, що воїни, знущаючись над Ісусом як царем, зодягнули Його у «багряницю». Цікаво, що принаймні один коментатор припускає, що мантія, ймовірно, була червоною, коли була новою, але вицвіла й забруднилася так, що здавалася багряною/пурпуровою.
Носіння червоного одягу кардиналами, згідно з деякими даними, пішло від середньовічного звичаю в Ліоні (Франція) де каноніки собору носили червоний одяг, щоб відрізнятися від іншого духовенства. Чин і титул каноніка — це почесне призначення дієцезіяльного єпископа, яке сьогодні зазвичай дають старшим священникам або священникам-емеритам, але історично каноніки були найближчими порадниками дієцезіяльного єпископа і відігравали дуже важливу роль.
Згодом, ймовірно, у добу пізнього Середньовіччя або дуже раннього Ренесансу, кардинали Церкви стали носити червоний колір, безсумнівно, щоб відрізнятися від інших священнослужителів. Пізніше благочестиве пояснення призвело до сьогоднішнього розуміння того, що кардинали носять цей колір як зовнішню ознаку готовності пролити кров на захист католицької віри.
Пурпур, який сьогодні носять єпископи, не є «справжнім» пурпуром, — це, радше, колір «маджента». Під час літургійних церемоній єпископ або кардинал надягає «хорову» сутану, повністю пурпурову або червону; в інших випадках вони носять «домашню» сутану — чорну з пурпуровими або червоними ґудзиками і поясом.
Чи це означає, що не можна вважати, нібито єпископи носять свій колір, наслідуючи страждання Ісуса, або що кардинали носять свій як свідчення готовності померти за віру? Ні, точно не означає, але варто знати, що ці благочестиві пояснення з’явилися через століття після того, як ці кольори увішли у вжиток. І хоча це й не початкові причини вибору цих кольорів, вони є причинами того, чому ці кольори продовжують використовувати.
Переклад CREDO за: Монс. Вільям Дж. Кінг, Simply Catholic
фінансово.
Щиро дякуємо!
