Через кілька днів після пострілу Алі Агджі 13 травня 1981 року, перебуваючи в лікарні, Йоан Павло ІІ розпорядився, щоб найближчі співпрацівники підготували і принесли йому всі матеріали й документи стосовно третьої, не оприлюдненої ще тоді Фатімської таємниці…
Латинські слова «Totus Tuus» («Весь Твій»), які Кароль Войтила розмістив на своєму єпископському і папському гербі, — це девіз св. Людовика Марії Ґріньйона де Монфора, який жив на межі XVII-XVIII століть.
Згідно з волею Йоана Павла ІІ, його папський герб виглядав майже так само, як єпископський. До нього тільки додали тіару — знак папської влади — і ключі Петра.
Уже в першій промові до вірних, одразу після обрання на папу, Йоан Павло ІІ двічі згадав Богородицю. Зокрема, він зізнався: «Я боявся прийняти цей вибір, але зробив це в дусі послуху Господу нашому Ісусу Христу і в цілковитій довірі до Його Матері, Пресвятої Діви Марії».
Тим, що найсильніше вплинуло на обрання Богородиці покровителькою єпископського і папського шляху Йоана Павла ІІ, був «Трактат про правдиву побожність до Пресвятої Діви Марії» св. Людовика Ґріньйона. Цей трактат, зокрема, містить молитву, яка розпочинається словами «Totus Tuus sum et omnia mea Tua sunt».
Під час німецько-фашистської окупації студент полоністики Кароль Войтила, разом із двома приятелями по університету, звершив паломництво на Ясну Гору, оточену гітлерівськими військами. Ідеєю цього походу стала підтримка студентських паломництв, які — з огляду на воєнний час — не могли відбуватися у звичайні2й, масовій формі. «Конспіратори», яких прийняли в гостину отці-пауліни, були вельми щасливі, що їм вдалося підтримати безперервність студентських паломництв до Чорної Мадонни.
Ставши єпископом, Кароль Войтила багато разів приїжджав до головного марійного санктуарію Краківської архідієцезії — Кальварії Зебжидовської. Він самотньо ходив «марійними доріжками» санктуарію, молячись у різних намірах Церкви, зокрема тих, що були пов’язані з боротьбою проти комуністичної влади.
Кальварійські доріжки. Monika Łącka /Foto Gość
Метою своєї першої закордонної подорожі Йоан Павло ІІ вибрав славетний марійний санктуарій. Це рішення постало через його прив’язаність до паломництв на Ясну Гору. Тому перша закордонна Апостольська подорож привела його в санктуарій Богородиці з Гваделупе в Мехіко.
Професор Стефан Свежавський, видатний історик філософії, друг о. Кароля з 1950‑х років, 1974 року в Італії, вислухавши одну з проповідей кардинала Войтили, сказав до нього після Меси: «Будеш папою». Через п’ять днів після обрання на папу Йоан Павло ІІ власноруч написав до професора лист, у якому, зокрема, визнав: «Справді, любий Стефане, нагадую тобі твої слова (…). На мене напевно чекає іспит, більший за всі дотеперішні, але я повністю ввіряюсь Христові і безмежно уповаю на Його Матір. Totus Tuus».
З ініціативи Йоана Павла ІІ Церква відзначала Марійний рік: від 7 червня 1987 до 15 серпня 1988 року. Вже 6 червня, під час урочистостей у римській базиліці Санта Марія Маджоре, папа інаугурував Марійний рік. За допомогою 18 супутників відбувся телеміст із найбільшими марійними санктуаріями світу.
Замах на папу стався точно в річницю об’явлень Богородиці трьом дітям у Фатімі, 13 травня 1917 року. Навіть час цих подій збігався до хвилини: 17:19. Вважається, що цей факт став вирішальним у тому, якою великою пошаною Йоан Павло ІІ оточував Фатімську Богородицю та Її послання.
Йоан Павло ІІ і с. Лусія, остання фатімська візіонерка
Під час об’явлень у Фатімі Діва Марія закликала світ до покути й навернення і застерегла від наслідків упертого тривання людства в гріхах. Також Вона передрекла трагічні наслідки Другої світової війни і переслідування Церкви комуністичною росією. Богородиця просила присвятити росію Її Непорочному Серцю, заради врятування світу від бід, що вийдуть із росії. Частина об’явлень — так звана Третя фатімська таємниця – була оприлюднена тільки 2000 року. Ця таємниця говорила про «одягненого в біле єпископа, який, тяжко йдучи до хреста серед тіл убитих мучеників, падає на землю, як мертвий, вражений пострілами з вогнепальної зброї». Згідно з ватиканською інтерпретацією, це видіння стосувалося замаху на Йоана Павла ІІ, що стався в травні 1981 року.
1984 року Йоан Павло ІІ під час урочистості на площі св. Петра ввірив росію Непорочному Серцю Марії.
В кареті «швидкої», яка везла папу до лікарні після замаху, Йоан Павло ІІ був іще притомний. Він упівголоса молився, ввіряючись опіці Пресвятої Діви і повторюючи слова «Totus Tuus».
Прострілений під час замаху пояс своєї сутани Йоан Павло ІІ подарував як вотивний дар санктуарієві на Ясній Горі. Пояс зі слідом від кулі зберігається в монастирській Скарбниці. Натомість кулю, яка його поранила, папа переказав у дар для санктуарію у Фатімі. Її вмістили в короні, що увінчує славнозвісну скульптуру Богородиці.
В книжці-інтерв’ю папа зізнався Андре Фроссару: «В ту мить, коли я падав на площі св. Петра, мав виразне відчуття, що виберуся з цього». Також Йоан Павло ІІ висловив переконання, що «одна рука стріляла, але інша Рука вела кулю».
В день першої річниці замаху, 13 травня 1982 року, папа прибув із подячним паломництвом до Фатіми. У проповіді він із жалем ствердив, що «дуже багато людей і суспільств, дуже багато християн пішли в напрямку супротивному, ніж вказувало послання Діви з Фатіми. Гріх так сильно здобув громадянські права — а відкинення Бога поширилося в людських світоглядах і програмах!» Окрім подяки на своє власне врятування, Йоан Павло ІІ — подібно як до нього це двічі зробив папа Пій ХІІ — ввірив Марії долю світу.
«Я зрозумів, що єдиним способом урятування світу від війни, спасінням від атеїзму, є навернення росії згідно з Фатімським посланням», — сказав Йоан Павло ІІ до словацького єпископа-емігранта Павола Гніліци (1921-2006), покидаючи клініку Джемеллі в червні 1981 року, після замаху на своє життя. Кількома тижнями раніше, на прохання папи, єпископ приніс йому в лікарню документи, пов’язані з Фатімою та об’явленнями Богородиці.
Одну зі своїх енциклік (шосту з черги) Йоан Павло ІІ присвятив Матері Божій. У проголошеному 25 березня 1987 року документі під назвою «Redemptoris Mater» (Матір Відкупителя) він писав про роль Матері Ісуса в житті Церкви. Саме цією енциклікою папа проголосив Марійний рік у Церкві і підкреслив, що «відколи звершилась таємниця Втілення, історія людства увійшла в ‘повноту часів’, а знаком цієї повноти є Церква».
Пишучи свою першу енцикліку «Redeptor hominis» (Відкупитель людини), Йона Павло ІІ застовував незвичайний спосіб нумерації рукопису. Він не ставив номери на його сторінках, а позначав їх почерговими словами молитви «Totus Tuus» і так орієнтувався в розвиткові думки.
Аж тричі формулу «Totus Tuus» папа записав у своєму заповіті. Один із його найбільш зворушливих фрагментів звучить так: «Не знаю, коли вона [смерть] настане, але, як і все, також і цю мить віддаю в руки Матері мого Вчителя: totus Tuus. В цих самих материнських руках залишаю все і Всіх, із ким мене зв’язало моє життя і моє покликання. В цих Руках, над усе, залишаю Церкву, а також мій Народ і все людство».
Після останньої — як виявилося — публічної зустрічі з вірними (Великдень 27 березня 2005), коли з вікна Апостольського палацу папа вже привітав усіх тільки жестом, бо не міг говорити, він написав на аркушику: «Totus Tuus»…
Він не міг говорити від лютого 2005 року, після трахеотомії, яка позбавила його голосу, і йому доводилося комунікувати на письмі. Першим запитанням після операції було «Що ви зі мною зробили?» — до чого папа дописав: «Totus Tuus». А в роздумах до молитви «Ангел Господній», що постали кількома днями пізніше, Йоан Павло ІІ написав: «Перед Марією, Матір’ю Церкви, повторюю своє віддання: totus Tuus! Нехай у кожну мить життя Вона допомагає нам виконувати святу волю Бога».
Папа не раз звершував неформальні, молитовно-відпочинкові візити до мальовничого гірського марійного санктуарію в Ментореллі (близько 80 км від Рима). Хранителі цього місця з гордістю показують його власноручні записи в монастирській книзі, які папа робив на пам’ятку про свої наступні перебування. Вперше він прибув туди як папа вже у жовтні 1978 року, а до цього бував там кількадесят разів як священник і добре знав це місце.
Під час свого останнього візиту в Кальварію Зебжидовську, санктуарій своєї колишньої архідієцезії (в серпні 2002), куди він змолоду прибував десятки разів, папа зворушливо звертався до Матері Божої:
«Тобі віддаю всі плоди мого життя і служіння,
Тобі ввіряю долю Церкви,
Тобі доручаю мій народ,
Тобі довіряю і Тобі ще раз визнаю:
Totus Tuus, Maria!
Totus Tuus.
Amen».
Fot. Derrick Ceyrac / AFP / East News
Під час своєї третьої Апостольської подорожі до Фатіми (травень 1991) папа знову ввірив світ Богородиці. Застерігаючи, що «надалі є небезпека, що місце марксизму може посісти атеїзм в іншому вигляді», він молився: «Маріє, Тебе потребує ціла Європа (…) Тебе потребує світ, щоб покласти край стільком конфліктам, які надалі є його скорботою».
Пишучи про нове тисячоліття, що відкривається перед Церквою «немов безкраїй океан», папа Войтила заохочував вірних відважно «випливти на глибінь» під керівництвом Марії — «зірки Нової євангелізації».