Що відбувається у подружньому акті?

Кожним своїм актом подружжя свідчить світові про Божу любов… Сексуальний акт може бути або сакраментальним, або антисакральним.

Про те, що таке шлюб і статевий акт із погляду Бога, розповідає доктор теології Орися Уська.

Що відбувається у шлюбі?

Є двоє людей, які розпізнали, що це — їхнє життєве покликання. Тобто перш ніж узяти шлюб, людина має розпізнати перед Богом, чи Він справді кличе її до святості у такій формі. Чи цей конкретний спосіб віднайдення себе, який полягає у повному даруванні себе іншому і в якому Бог хоче навчити любити так, як любить Він, — це для мене шлюб? Якщо обоє в парі розпізнають, що це так, що вони покликані до шлюбу; якщо в момент шлюбу є Божий свідок — священник, — то в цю мить наречені стверджують, що вони приймають це рішення свідомо і добровільно. Що немає обставин, які унеможливлюють укладення цього союзу. Обидві сторони підтверджують, що вони беруть свого нареченого/наречену повністю — з усіма його/її проблемами, страхами, радощами, з сильними і слабкими сторонами тощо, — і готові жити для нього/неї повністю; що хочуть, щоб їхня любов була плідною. Цим фактом [шлюбу] вони стверджують, що результатом їхньої любові, їхнього взаємного пізнання одне одного у світі буде нове життя. Чудово, якщо це будуть діти; але якщо раптом це виявиться неможливим, то подружжя житиме надприродним життям, яке даватиме світові. Кожним своїм актом вони свідчитимуть світові про Божу любов. У Таїнстві шлюбу пара підтверджує це словами, а потім має зробити це тілами. Бо видимий знак невидимої благодаті у шлюбі — це співжиття. Сексуальний акт може бути або сакраментальним, або антисакральним. Якщо сексуальний акт між чоловіком і жінкою у шлюбі покликаний свідчити про Христа і Церкву, бути словом про Бога, то сексуальний акт поза шлюбом — це антислово, антисвідчення. Берегти цнотливість ми повинні не так з огляду на те, чого ми маємо не робити, як на те, що маємо робити. Якщо мене покликано до шлюбу і Бог вестиме мене, навчатиме любити, як любить Він, тоді я зобов’язаний берегти себе для того, щоб стати даром.

Ніколи не пізно

У нашому світі це може здаватися якимись високими матеріями. Мабуть, мало кому вдалося зробити це так, як мало б бути. Але для таких людей є Христове зцілення. Воно значно реальніше, ніж рани, які ми в собі несемо. Господь каже: «Ось творю все нове». Він не викидає нас старих, які наробили в житті помилок. Він може своєю силою кожного зробити новим. У цьому — сила християнства, сила таїнств: хоч би як ми помилялися, хоч би як збилися зі шляху, — ніколи не пізно. Бог — всемогутній і всесильний, Він може виправити все, і кожного з нас кличе до глибини стосунків із Ним. Бог не бридиться тим, що ворог нас поранив; тим, що з нами вже сталося станом на зараз, про що ми вже пошкодували — чи навіть ні. Він знає все це. Він бачить наш біль. Він розуміє, що кожен гріх — це недовіра до Його любові. Але Він не ображається на нас, коли ми маємо до Нього недовіру. Бог зацікавлений зростити довіру між Ним і нами. Він чекає, щоб ми запросили Його у цю сферу свого життя, у глибину.

Запросити Бога у свої рани

У Вибраного народу була одна ознака, яка давала можливість стати частиною Божого народу: обрізання. Чоловікам обрізали крайню плоть. Це найніжніша, найделікатніша частина чоловічого тіла. Що це символізує? Це означало, що в Божий народ може увійти той, хто має відвагу відкрити Богові найінтимніше, те, що ми зазвичай ховаємо, що здається нам сороміцьким, брудним, занадто низьким. Для Христа ніщо людське чужим не було і не є. Він розуміє. Через нашу статевість, сексуальність Бог хоче розповісти про свою любов.

Якщо людина вже мала сексуальні стосунки, то неможливо фізично повернути час назад і змінити те, що сталося. Натомість Ісус повертає чистоту серця. Його милосердя — безмежне. Ніхто з нас не зможе зробити щось таке, що Його вразить: Він і так все знає, бачить біль твого серця. Він розуміє, що в кожному сексуальному гріху ми бачимо якесь «добро», — бо інакше ми б його не вибрали. Наша воля — вільна. На неї можна впливати, нас можна обманути, але не можна змусити зробити щось проти нашої волі. Господь завжди лишає нам вільну волю. Тому Його заклик до чистоти, до цнотливості — актуальний завжди. Нічого не втрачено, ніхто не втрачений, ніхто Ним не забутий. Він записав ім’я кожного на своїх долонях, і все найкраще — тільки попереду.

Повністю розмову з пані Орисею Уською — дивіться тут.

Читайте також:

Як самотнім людям жити своєю сексуальністю?
Поради батькам, як виховувати в дітях здорову сексуальність
Хлопець робить дівчині комплімент: що вона сексуальна. Як їй реагувати?
Чому важливо зберігати цнотливість до шлюбу?
Чого можна навчитися в подружжі: 4 риси любові