Він готував глузливу промову проти католицького культу Марії, коли йому об’явилася Прекрасна Пані. Тепер на цьому місці стоїть санктуарій «Три джерела» — Тре Фонтане, а до місця об’явлень відбуваються паломництва.
Історія Бруно Корнаккіоли, який народився 9 травня 1913 року в Римі, описує в книжці «Сила навернення» проф. Войцех Рошковський. Історик зібрав 81 свідчення з усього світу, показуючи різні — часто складні — шляхи до пізнання єдиної Істини, якою є Бог.
Ми згадували його ім’я недавно, розповідаючи про мирянку-містичку Луїджіну Сінапі, щодо якої Папа Франциск затвердив декрет про героїчність чеснот. За 10 років до об’явлення, яке навернуло Бруно Корнаккіолу, вона зустріла Діву Марію на тому ж місці, у Тре Фонтане.
«Смерть Папі!»
Бруно Корнаккіола народився у звичайній бідній сім’ї: п’ятеро дітей, батько-п’ятниця, заклопотана утриманням родини матір… Нікому ні до кого не було діла. В 14 років Бруно пішов із дому і став римським волоцюгою. У 20 років записався до війська.
Воював на іспанській Громадянській війні, на стороні республіканців-комуністів. Під впливом німецького солдата колишній розчарований католик Корнаккіола став адвентистом і запеклим противником Церкви. Його ворожість, підтримана адвентистським вченням, тільки зростала. 1938 року, перебуваючи в Толедо, він навіть купив кинджал і вигравіював на ньому слова «Смерть Папі».
Бруно оженився 1936 року. Дружина Іоланта народила йому трьох дітей: Ізолу, Карло і Джанфранко. Коли республіканський Мадрид упав, 1939 року Бруно повернувся до Рима і пішов на роботу в трамвайне депо. З комуністами він розійшовся, зате — попри благання жінки, яка народила ще одну дитину, — вступив до Адвентистів Сьомого Дня; відбувши вишкіл, став очільником місійного осередку секти в Римі та регіоні Лаціо. Відзначався ревністю в боротьбі з Католицькою Цервою та культом Діви Марії. Єдине, на що його вмовила Іоланта, — це помолитися новенну (дев’ять Перших п’ятницю місяця) на честь Пресвятого Серця Господа Ісуса.
Навесні 1947 року Бруно Корнаккіола отримав завдання виголосити промову на з’їзді адвентистів, запланованому на римській площі Святого Хреста (П’яцца делла Кроче).
Тре Фонтане, храм Мучеництва св. Павла (інтерв’єр). Фото: Вікіпедія
Голова святого Павла
В суботу, 12 квітня, Бруно з трьома старшими дітьми (Ізолі вже було 11, Карло мав 7 років і Джанфранко — 4) подався в околицю, звану Тре Фонтане, на природу. Діти там могли вільно бігати і гратися, а він сам збирався спокійно підготуватися до свого виступу, щоб висміяти культ Пресвятої Євхаристії та культ Богородиці Діви.
«Три джерела» — це назва абатства трапістів, збудованого на місці, де, за переказами, був страчений св.Апостол Павло. Побожна легенда навіть каже, що його голова, відрубана мечем, тричі вдарялася об землю, підскакуючи і котячись, а де вона торкалася землі — там починали бити джерела.
Недалеко від дороги Корнаккіола сів із Біблією в руках і записником, щоб підготуватися до виступу. На обкладинці Біблії він написав: «Це буде смерть Католицької Церкви, на чолі з папою».
«Прекрасна Пані»
Його затятість випливала зі рвучкого характеру. Хоч Корнаккіола й був людиною освіченою та розумною — в дискусіях був вражаюче запальним.
Поки він сидів, обдумуючи промову проти догмату про Непорочне Зачаття Пресвятої Богородиці, трійко його дітей гралися м’ячем. Якоїсь миті вони закинули м’яч дуже далеко й не могли його знайти. Діти попросили тата відшукати їм загубленого м’яча. Корнаккіола пішов на пошуки — і знайшов наймолодшого сина у гроті, який стояв навколішках, склавши долоньки у молитві, й повторював: «Bella Signora» («прекрасна Пані»). Бруно запитав дочку, що то за дивна гра, — коли раптом Ізола теж упала навколішки, повторюючи ці самі слова. Роздратований поведінкою дітей, Бруно гукнув до Карло, який шукав м’яча по кущах; однак і Карло, як двоє інших, схилив коліна і став повторювати ті ж слова. Розлютившись, Корнаккіола крикнув: «Досить, ану встаньте!» Але діти не реагували. А коли він спробував їх підвести — виявилося, що маленькі діти стали занадто важкими, щоб їх підняти…
Впавши в безсилля, чоловік заплакав і вигукнув зі слізьми: «Боже, тільки Ти можеш мені допомогти!» Тієї ж миті Корнаккіола раптом побачив дві прозорі руки, які торкнулись його очей, немовби знімаючи з них заслону. Його охопив спокій і незнане раніше почуття радості. За хвилину він побачив постать смаглявої жінки з семітськими рисами обличчя. У неї було темне волосся й зелений плащ поверх білої сукні; її оточували золотаві промені. До грудей вона притискала книгу Святого Письма. Бруно рефлекторно впав навколішки і теж став повторювати: «Прекрасна Пані!» А Вона сказала: «Я — Діва Об’явлення, а Об’явлення — це слова Бога, які говорять також про мене. Ти мене переслідуєш; але вже досить. Повертайся до святої кошари [Католицької Церкви]».
Найкраще прощення — розкаяння
Того дня Діва Марія розмовляла з Бруно Корнаккіолою понад годину. Окрім особистих тем, які стосувалися його життя, Вона переказала цьому чоловікові послання, що стосувалося священників, а особливо — папи. Марія вказала на чорну сутану й поламаний хрест біля своїх ніг і сказала: «Це знак, що Церква страждатиме, зазнаючи великого переслідування, а деякі покинуть священство (..,) Ти натомість міцно тримайся віри».
«Прекрасна Пані» пояснила візіонерові, що він зіткнеться з нерозумінням і погордою, — але попросила його наполегливо молитися, читати Святе Письмо і якомога частіше брати участь у Євхаристії. А ще — щоб він молився особливо за грішників, невіруючих і про єдність Церкви.
Марія також додала: «Моє тіло не зазнало розкладу. Мій Син і ангели прийшли мене забрати в момент переходу з цього світу». Після того, як 1949 року Корнаккіола розповів про це Пієві ХІІ, той 1 листопада 1950 року проголосив догмат про Внебовзяття Пресвятої Діви.
Згодом навернений пішов на аудієнцію до папи — попросити в нього пробачення за намір убити його. «Ось кинджал із гравіюванням ‘Смерть Папі’, яким я планував вас убити! Я прийшов просити у вас пробачення», — сказав Корнаккіола. Побачивши його розкаяння, Пій XII відповів Бруно: убивши папу, «ти б лише дав Церкві нового мученика, а Христу — перемогу любові».
Тепер ми знаємо, що там є Ісус
На завершення об’явлень «прекрасна Пані» сказала до Бруно: «Хочу дати тобі неспростовний доказ, що те, що ти зараз переживаєш, є досвідом Божої присутності». До кожного священника Корнаккіола мав звертатися словами: «Чи я можу з вами порозмовляти, отче?» А коли почує у відповідь: «Ave Maria, сину» — це означатиме, що то священник, Нею обраний, і зможе допомогти Корнаккіолі.
Потім Марія вклонилася і, проникнувши крізь стіну гроту, зникла. А Карло вигукнув: «Тату, глянь, іще видно її зелений плащ!» Він побіг до стіни, але вдарився об скельну породу й навіть заплакав від болю.
Діти допитувалися, що то за bella Signora, а шокований батько мусив їм пояснювати те, з чим досі боровся.
Насамперед вони з дітьми поприбирали у гроті. Після того, як звідти винесли сміття, печерка сповнилася приємного інтенсивного запаху. Корнаккіола похапцем записав усе щойно пережите, а також послання «прекрасної Пані». На стіні гроту він записав, що 12 квітня 1947 року мав тут видіння Пресвятої Діви Марії. Разом із дітьми Бруно пішов до поблизького храму, при монастирі трапістів. Він вказав на дарохранительницю і сказав дітям: «Прекрасна Пані сказала мені у гроті, що тут присутній Ісус. Раніше я вам казав, щоб ви у це не вірили (…) Тепер ми знаємо, що там є Ісус. Молімося і споглядаймо Його мовчки».
Повернувшись додому, Корнаккіола перепросив дружину за всі скандали і зради, яких він допустився. Він повністю змінив життя. У сім’ї запанували любов і довіра.
Аве Марія, сину!
Знак, обіцяний «прекрасною Пані», настав через 17 днів, коли у відповідь на запитання: «Чи можу я поговорити з вами, отче?» молодий священик відповів: «Ave Maria, сину». Це був о.Джильберто Карніель, якого Корнаккіола свого часу… вигнав із дому, коли той ходив із колядою. Отець Карніель провів цикл катехизацій для цілої сім’ї, готуючи їхнє повернення до Католицької Церкви.
8 травня 1947 року Бруно повернувся до гроту поблизу Тре Фонтане, щоб подякувати Богоматері за дар навернення. Він побачив Її знову. Цього разу Вона вже нічого не говорила, тільки усміхнулась йому з любов’ю. А наступного дня вся сім’я Бруно приступила до Таїнств сповіді та Святого Причастя.
Незабаром про об’явлення у Тре Фонтане вже писали майже всі газети, а евкаліптовий гайок і грот біля абатства стали місцем паломництв.
Після цих подій Бруно Корнаккіола невтомно поширював культ Євхаристії, Пресвятої Діви, підкреслював значення папи як глави Церкви.
У листопаді 1979 року, молячись у гроті, він мав іще одне об’явлення. Матір Божа заповіла, що в 33‑тю річницю першого об’явлення Вона зробить «чудо сонця», таке, як сталось у Фатімі 1917 року; й так було. Корнаккіола надалі працював водієм трамваїв, але заснував катехитичну спільноту, часто виступав перед людьми, розповідаючи історію свого навернення.
Детальний опис подій у гроті біля Тре Фонтане, разом із посланням Діви Марії, він подавав кожному наступному папі — Пієві ХІІ, Йоанові ХХІІІ, Павлові VI та Йоанові Павлу ІІ.
Об’явлення Бруно Корнаккіолі закінчилися 23 лютого 1982 року, коли Мати Божа попросила побудувати храм на Її честь. Папа Пій XII дозволив побудувати каплицю на місці об’явлень, а папа Йоан Павло ІІ затвердив 1997 року назву місця — «Свята Марія Третього тисячоліття біля Трьох джерел».
Бруно Корнаккіола помер 22 червня 2001 року.
Переклад CREDO за: Opoka, EWTN
фінансово.
Щиро дякуємо!
